О. М. Толстой працював над темою епохи Петра І, що його захоплювала, більше двох десятиліть. Задовго до створення роману “Петро Перший” він написав оповідання “Мара” і “День Петра”, нарис “Перші терористи”, що розповідав на підставі справжніх документів про замах на життя Петра. Це були перші “начерки” майбутнього епічного роману Толстого.
Вже тоді він багато працював над історичними джерелами, щоб найбільше повно передати події Петровської епохи. Близьке знайомство автора із цим історичним періодом дозволило
Автор роману підкреслює велике прогресивне значення цих перетворень.
Самого Петра І Толстой зобразив великим державним діячем, підкресливши в ньому обдарованість
Приміром, у романі показано, як цар змушує своє оточення вчитися європейському етикету, із глузуванням ріже боярам бороди, влаштовує блазнівські ходи по вулицях Москви, катує і стратить стрільців. Петро І зображений у романі владною особистістю. Задатки сильного характеру проявляються в Петра ще в підлітковому віці, коли він зумів дати першу відсіч своїй сестрі, правительці Софії.
У боротьбі із царівною Софією за владу в його свідомості вже оформляється план майбутніх перетворень у Росії. І він домагається свого.
Толстой показує у романі, як Петро І займається будівництвом флоту, закладає Архангельську верф, учиться кораблебудуванню за кордоном. Його реформи захоплюють буквально всі сфери життя Росії кінця XVІІ – початку XVІІІ століття: армію, флот, науку, культуру, побут, зовнішню й внутрішню політику. Реалістичну побутову і політичну обстановку Петровської епохи Толстой створює також за допомогою зображення сучасників Петра, його сподвижників і політичних ворогів або просто людей, типових для свого часу. Правителька Софія, нерідна сестра Петра, що заперечувала його права на престол, зображується Толстим як жінка хитра, владна, здатна на підступництво.
У ній є воля, державний розум, але, втягшись у палацові інтриги, вона стає організатором боярсько-стрілецької опозиції. І виступає в такий спосіб проти прогресивних перетворень Петра. Образу Петра І у романі протиставляється образ шведського короля Карла XІІ, захопленого ідеєю скорення сусідніх держав. Карл XІІ зображений Толстим як фанатик війни. Захоплений битвами, він найчастіше зневажає розумом і обережністю, забуваючи про інтереси своєї країни.
Всі дії Петра, навпроти, спрямовані на захист інтересів Росії. Війна не є для нього приводом виявити свою хоробрість.
Війна для Петра – це необхідність захистити інтереси країни. Таким же відданим справі захисту своєї країни зображує Толстой сподвижника Петра І фельдмаршала Шереметєва – видатного російського воєначальника. Автор підкреслює в ньому кращі риси: простоту, скромність, людяність, відданість боргу, відсутність марнославства. Зображуючи у своєму романі безліч героїв, їхні особисті долі, автор тісно зв’язує їх з подіями, що відбуваються в країні. Динамічний час змін вимагає нових героїв.
Представники одних шарів суспільства швидко піднімаються нагору, інші виявляються відкинутими назад. Наприклад, гордовитий боярин Буйносов не приймає перетворень, він тужить за старими часами. У нововведеннях Петра він бачить тільки приниження старих боярських прізвищ.
На зміну таким, як Буйносов, приходять діячі служивого дворянства і купецтва, які беруть активну участь у перетвореннях Петра. На прикладі долі Олексашки Меншикова, сім’ї Бровкіних Толстой показує, як вихідці з низів стають близькими сподвижниками пануючих, займають високі посади. Таке було можливим тільки тому, що Петро вважав “знатність по придатності”. У своєму романі Толстой також правдиво зобразив картини убогості і затурканості життя простого люду.
Ми бачимо селян, холопів, солдат, що страждають від непомірних поборів і непосильної праці. Тема важкої долі народу – одна з головних у романі “Петро І”. Толстой відбиває у своєму добутку таке явище російської дійсності того часу, як розкольничій рух.
Автор розповідає про селян, що спрямовуються в лісові нетрі, у розкольничі скити. Утікачі готові на будь-які позбавлення, аби тільки “жити з волі, а не по указу государеву”.
Разом з тим, на прикладі бідняка Андрюшки Голикова Толстой показує, що деякі обдаровані вихідці з низів могли реалізувати свої таланти. Палехський іконописець Андрюшка Голиков одержав можливість навчатися живопису в Італії. Але саме головне – Толстой показує величезну роль народу в реалізації грандіозних планів Петра. Саме напруженою роботою простих людей, їхньою повсякденною працею створювалася нова Росія.
На тлі бурхливих політичних подій, що відбуваються в країні, Толстой не забуває показати культурне життя Петровської епохи.
Письменник розповідає про механіка-винахідника Кузьку Жемова, що хоче побудувати першу літальну машину. Люба сестра Петра Наталя Олексіївна займається устроєм театру, пише для нього вірші. Саме вона допомагає Петрові вводити в російський побут європейські звичаї.
Роман О. М. Толстого відрізняється широким охопленням життя Росії при царюванні видатного государя – Петра І. Суперечлива і динамічна, ця епоха в російській історії представлена Толстим у всіх її проявах, що дозволяє нам говорити про її реалістичне художнє зображення у романі. “Щоб зрозуміти таємницю російського народу, його велич, потрібно добре і глибоко довідатися його минуле: нашу історію, корінні вузли її, трагічні і творчі епохи, у яких зав’язувався російський характер”, – писав О. М. Толстой. І ми можемо сказати, що письменник вніс своїм чудовим романом вагомий внесок у справу пізнання Петровської епохи й, через призму тих подій, – у справу збагнення російського національного характеру.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)