Ситуація в українській поезії ХІХ-ХХ століть складалася досить своєрідно. Якщо в російській і зарубіжній літературі цієї доби життя відтворювались у формах самого життя, стверджувались активні способи віддзеркалення існуючої дійсності, то українська література знаходилася на шляху пошуку суб’єктивного ставлення до всього, що відбувалося в реальному житті. Одним з чинників, які не сприяли її розвитку, була також перша світова війна та революційні події 1917-1918 років.
Усе це зумовило незвичайне явище: паралельне існування різноманітних
Творча енергія Василя Чумака знайшла вияв у революційних віршах, прозі (він став основоположником пожовтневої прози), критичній. діяльності, що розгорнулася на сторінках літературно-мистецького журналу “Мистецтво”. Юнак, національна свідомість якого сформувалася вже в 13-14 років, ще будучи, по суті, підлітком, захоплювався російською модерністською поезією Бальмонта, Блока, українськими модерністами
Його літературна діяльність продовжувалася всього три роки (1917-1919 pp.). За цей короткий час автор написав значну кількість поезій, що об’єдналися в збірку “Заспів”. Перечитуючи вірші книжки, я дійшов висновку, що оригінальність і неповторність та унікальність таланту Чумака виявилася вже в перших віршованих творах. Молодий, енергійний юнак зустрів революцію всім своїм єством.
Усюди він бажав бачити гасла: “Революція – це джерело натхнення”, “революція – це творчий об’єкт для творців”. Він переконаний у перемозі народу, вірить, що доба лихоліття буде розтоптана, перетворена в порох і сміття; старий світ поступиться новому, і він як борець за новий світ розсипле “пісень золото сонячні хвилі”, що будуть рідні простому люду. Вірші книжки “Заспів” поєднання в цикли, кожен з яких має свої мотиви.
Так, у циклі “Соціального” поет стверджує свій творчий почерк; у циклі “Мрійновтома” провідними є мотиви щастя, любові; цикл “Осіння” відтворює широкий світ людських почуттів; цикл “Революція” можна назвати ліричною поемою про революційні процеси (“самі запалимо вогні – і в стумі витворимо дні”, “бо творим блиск, і творим дні”).
Що ж до ідейного спрямування окремих віршів циклів, то найбільшої уваги заслуговує цикл “Революція”. Вірші цього циклу засвідчують еволюцію поета. Уже в першому вірші В. Чумак зображує революційні події як торжество гноблених, він співає гімн повсталому народу; закликає його до борні, а уже в п’ятому вірші циклу, відображаючи мітингову хвилю народного збурення, автор висловлює думку щодо наївної віри у світову революцію. Досить своєрідний вірш “Офіра”, що входить до циклу “Революція”.
Поет, ніби передбачаючи свою смерть, говорить про необхідність самопожертви в ім’я революції. В цій же поезії він створює елементи майбутнього, яке називає казкою.
Рано пішов з життя талановитий перш за все поет. Якби він прожив ще хоч би декілька років, то українська література, зокрема поезія набула б небачених перспектив.
Червоно-блакитною людиною, що горіла в жадобі великій, увійшов у безсмертя й інших хоробрий митець В. Еллінський, літературними псевдонімами якого були: Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А. Орталь та ін.
Він прожив теж коротке життя (1894-1925 pp.), але вірші його збірки “Удари молота і серця” не тільки набули популярності, але й переконали сучасників у своєрідності творчого доробку талановитого поета, одного з “перших хоробрих”. У ранніх віршах В. Еллана – мінливі юнацькі настрої, вольові та оптимістичні, а у вірші “Україна” присутній безоглядний максималізм: “Хай зникле минуле в ім’я будуччини”. Одним з кращих віршів поета є поезія “Вперед”. Він пройнятий поривом до боротьби.
Автор закликає сучасників забути про втому й спокій, коли вирішується доля Батьківщини.
Говорячи про В. Еллана, не можна не сказати про те, що він, як В. Чумак та інші поети цієї доби, поетизуючи героїку, не схилявся до ідеалізації купки бунтарів, розуміючи, що перемога за “першими хоробрими” можлива лише за умови, коли їх підтримують маси:
Муром затято обрій.
Вдарте з розгону: р-раз…
Ми – тільки перші хоробрі,
Мільйон підпирає нас.
(“Удари молота”)
Поезія В. Еллана привертає увагу масштабністю зображуваного світу, широко ліричною патетикою, конкретно-розповідальною тотальністю, закликами. Показовою в цьому плані є “Повстання”, мотив вірша – героїчне подвижництво. Як і у В. Чумака:
А надвечір усе украв туман
Сніг лягав (так м’яко-м’яко танув… )
На заціплений в руках наган,
На червоно-чорну рану…
Обидва поети натхненні політичними подіями; вони, як і більшість інтелігенції того часу, не обирали між особистим і загальним. Їх світовідчуття віддзеркалені в рядках: “Кров горить на наших прапорах. Наша кров. Вперед!”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)