Селянин, ЩоМріє про вола, і воїн Пугачов після довгих мандрівок приходить на Яїк і в розмові з козаком-сторожем довідається про те, що мужики чекають нового царя – мужицького. Таким царем представляється вбитий Петро III – він би дав народу волю. Ця думка захоплює Пугачова. Він приходить до калмиків і призиває їх залишити військо, бігти від російської присяги. Отаман Цеглярів довідається про цьому й приєднується до бунту.
У козачих військах спалахує заколот. Разом з отаманами Оболяевым, Караваєвим і Зарубиным Пугачов вирішує рушити на
Він вимагає пропустити його до Пугачова, бачачи в ньому втілення свого ідеалу. Хлопуша пропонує захопити Уфу – це дозволить пугачовцям одержати власну артилерію
Отаман Зарубин переманює на сторону Пугачова всі нові й нові війська – вони здаються без бою. Але вже після перших поразок у стані Пугачова починаються розбрати. Один з повсталих – Творогов – підмовляє видати Пугачова урядовим військам.
Його підтримує зрадник Крямин. У військах починається паніка, і разом з Пугачовим гине
Не остання діюча особа поеми – російська туга, степовий пейзаж, що плачуть дерева, нескінченні піски, солончаки, версти, верби… Із цією Росією ніяким одиначкам нічого не поробити. Гине Хлопуша, гине Пугачов, – “під душею так само падаєш, як під ношею”.
Д. Л. Биків
(1 votes, average: 5.00 out of 5)