Видатний український поет Тарас Григорович Шевченко був не тільки талановитим письменником, а й не менш талановитим художником. Він з дитинства дуже любив малювати і майже ніколи не розлучався з папером та олівцем. Після визволення з кріпацтва великий Кобзар навчався в найкращій в Росії Петербурзькій Академії Мистецтв.
Найбільш усього у художньому спадку Т. Г. Шевченка мені подобаються його малюнки, де він зображує самого себе, особливо автопортрет поета. Як вам відомо, автопортрет – це портрет художника, створений ним самим. Свій автопортрет
Пишучи картину, Т. Г. Шевченко уважно вдивлявся у своє віддзеркалення. Що ж він побачив у дзеркалі і що ж такого цікавого побачив у ньому я?
У 1840 році, коли був написаний автопортрет, Т. Г. Шевченку було лише 26 років. Тому на картині я бачу молоде відкрите обличчя з високим чолом, яке обрамлене темним волоссям. Світло незвичайно точно освітлює його обличчя, тому з першого погляду видно, що переді мною безперечно талановита творча людина.
Вираз обличчя поета на автопортреті одразу важко зрозуміти. Уважний
Якби він тільки знав, скільки ще випробувань чекає його на життєвому шляху…
Мабуть, художник і сам уважно вдивлявся у своє обличчя у дзеркалі і намагався побачити в ньому своє майбутнє. Що чекає колишнього кріпацького хлопчика, студента Петербурзької Академії Мистецтв і учня всесвітньо відомого російського художника Карла Брюллова? Забуття та невдачі чи яскраве майбутнє?
Нажаль чи на щастя, це йому не було відомо, нажаль чи на щастя це невідомо нікому з нас.
Думаю, що саме такі запитання можна вважати тими, що хотів передати своїм поглядом на автопортреті видатний український поет і талановитий художник Тарас Григорович Шевченко, важкий життєвий шлях якого у той час тільки починався.
Я вважаю, що автопортрет Т. Г. Шевченка написаний з великою художньою майстерністю і дуже реалістично, що характерно для робіт справжнього майстра.