Джон Апдайк (рід. 1932). Американський прозаїк, поет, есеїст і драматург, Джон Апдайк належить до того післявоєнного покоління письменників США, які прийшли в літературу, маючи університетські дипломи й солідну філологічну підготовку.
Об’єкт його зображення – життя інтелігенції, добре йому знайомого “середнього класу”. Починаючи з перших добутків, для Апдайка стали типовими мотиви повільного, але необоротного здрібніння особистості, занепаду й збідніння її духовного потенціалу, кризи віри, що підмінює байдужністю або нігілізмом
Найчастіше
“Кролик, біжи”.
Соціальне тло в романі – Америка кінця 50-х. Це поки ще країна, що не знала ні сформировались “масового суспільства”, що ні бунтує молоді, ні “сексуальної революції”. Герой роману – “середній американець”, 26-літній Гарри Энгстром на прізвисько Кролик, фахівець із реклами кухонних приналежностей.
Колись Кролик Энгстром був класним спортсменом, “зіркою” шкільного баскетболу. Тепер подвиги його юності забуті, і він почуває себе застряглої на узбіччі
Кролик – характерний соціальний тип, породжений “наляканими п’ятидесятими”, – значне художнє відкриття письменника. Батько сімейства, Кролик випробовує неясне невдоволення своїм побутом і іноді відправляється в “перегони”. Побут – це сім’я. Тут усе не складається.
Дружина виявляється нечупарою, недотепою, вона п’є, хоч і повинен народитися дитина. Все це нестерпно для Гарри. Йому хочеться бігти.
Роман починається із цього руху: бігти. Сідає в машину і їде ладь. Винести цей побут, нудьгу неможливо.
Знання мети своїх учинків недоступно Энгстрому. Його перша вилазка здається й зовсім ірраціональною
У голові в Кролика лише одне бажання – добратися до теплої Мексиканської затоки, а там видно буде. Тільки після повернення додому в його свідомості виникає більш-менш певне пояснення його тяги до “втеч”. Все минуле тьмяне життя добромисного обивателя представляється йому сумою примітивних рефлексів, візерунком, складеним поверхневими подряпинами, що не проникають у сутність буття. . Він хоче щастя, радості, не може просто віддати себе в жертву.
У ньому є ще природний егоїзм життя, спрага радості, любові. Крім того, весь побут тяжкий, гнітить. Все життя – жертвопринесення. Від цього хочеться втекти.
Але отут відбувається нещастя: п’яна дружина утопила дитину у ванні, коли купала. І отут він повинен повернутися, вертається в сім’ю. Нарешті, він робить наступний крок. Повернення в ній: є ще й родичі, які погано до нього ставляться, знову побут, все совершенно нестерпно.
Він знову біжить. Уже без машини
Він біжить, і йому здається, що він біжить по особах”. Земля – особи, які він топче. Він відчуває своє існування як те, що мучить іншого.
Він не може від цього ніколи позбутися. Він хоче щастя, радості. Він між егоїзмом і альтруїзмом, і жодне початок не може тут узяти гору. Центр – моральна Драма людини. Драма людської особистості, людського буття взагалі: життя вимагає самопожертви.
Герой буває моторошно самоегоїстичний, але відразу відступає. Це ще й столконовение фізичного й духовного в людині, морального й аморального. Сили мучать людину із двох сторін
Життя людини – коло, рух від одного початку до іншого. Втеча Кролика схоже на рух по колу без надії вибратися за бар’єр, споруджений реальними обставинами. У фіналі “бунт” героя все-таки завершується поверненням героя в лоно сім’ї. Повертаючи свого героя до реальності, Апдайк указує на даремність романтизованих ілюзій
(2 votes, average: 4.00 out of 5)