Основні теми й ідеї лірики Н. А. Некрасова

Некрасов є спадкоємцем і продовжувачем кращих традицій російської поезії – її патріотизму, гражданственности й гуманності. Тема про призначення поезії – одна з основних у лірику Некрасова. Вірш “Поет і громадянин”- це драматичний роздум поета про співвідношення високої гражданственности з поетичним мистецтвом

Перед нами герої, що перебуває на розпуття і як що б персоніфікує різні

Тенденції в розвитку російської поезії того років, що почуває намічену

Дисгармонію між “цивільною поезією” і “чистим мистецтвом”.

Почуття

Поета змінюються від іронії стосовно Громадянина, від почуття

Переваги над ним до іронії, образі на самого себе, потім до почуття

Необоротної втрати людських і творчих цінностей і

Далі(в останньому монолозі) до похмурого озлоблення. Рух почуттів в

Громадянина: від вимоги “громити” пороки сміло, “викривати зло” до

Розумінню необхідної для теперішньої поезії активної боротьби, цивільної

Позиції. По суті, перед нами не двобій двох супротивників, а взаємний

Пошук щирої відповіді на питання про ролі поета й призначенні поезії в

Суспільної жиэни. Швидше за все

Мова

йде про зіткнення різних думок і почуттів у душі людини. У суперечці

Немає переможця, а є загальний, єдино вірний висновок: роль художника в

Життя суспільства настільки значна, що жадає від його

Не тільки художнього таланта, але й цивільних переконань

У літературу 19 століття ввійшла Муза Некрасова – сестра страждаючого,

Знівеченого, пригнобленого народу

(“Учорашній день, години в шостому…”). Муза Некрасова не тільки співчуває,

Вона протестує й кличе кборьбе.

Юрбі нагадувати, що бідує народ,

У той час як вона радіє й співає,

До народу збуджувати вниманье сильних миру-

Чому гідніше могла служити б ліра?…

Тема народу традиційно вважається некрасовской темою. Ап. Григор’єв назвав

Його “людиною з народним серцем”. За словами Достоєвського, поети “любив

Всіх тих, хто страждав від насилья”.

Вірш ” Трійка ” написано в улюбленому для Некрасова жанрі пісні

Ритміко-стилістичний лад вірша характеризується особою

Наспівністю, повторами, властивої народної пісні

У центрі вірша образ селянської дівчини, на яку ” задивитися

Не диво”. Вірш має два тимчасових шари: сьогодення й Майбутнє. В

Сьогоденні дівчини живе чекаючи любові: “знати, забило серденько

Тривогу”. Але в майбутньому її чекає важка частка, звичайна для жінки-

Селянки:

“буде бити тебе чоловік-коверзун і свекруха втри погибелі гнути”. Кінець

Вірша повний смутку

( “і схоронять у сиру могилу, як пройдеш ти важкий свій шлях”). Трійка-

Спосіб-символ, що часто з’являється в народних піснях (“От мчиться трійка

Поштова”), це завжди образ волі, волі,

Символ руху, мрії про щастя. В останній строфі чітко звучить

Мотив: щастя – це тільки мрія: “не наздогнати тобі скаженої трійки”.

У вірш “Міркування в парадного під’їзду” переважає епічне

Початок: узагальнена характеристика “парадного під’їзду” і окреслення мужиків-

Прохачів. Поет не наділяє кожного із селян якими-небудь конкретними,

Індивідуальними рисами. Деталі портрета зливають цю групу людей у єдиний

Поетичний образ: “сільські люди” , “армячишко худий на плечах”, “хрест

На шиї й

Кров на ногах”. У другій частині з’являється лірична нота. Це авторське

Звертання до “владельу розкішних палат”, що звучить те схвильовано-

Патетично (“Пробудися… Відвертай їх! У тобі їх спасенье!”), те скорботно й

Гнівно (“Що тобі ця скорбота волаюча, що тобі цей бідний народ?”), те

Зло

И іронічно (“і зійдеш ти в могилу…герой”).

У заключній, третій частині епічн і ліричне зливаються воєдино.

Історія мужиків одержує конкретне завершення (“За заставою, у харчевні

Убогої всі проп’ють мужики до рубля й підуть, жебраючи дорогою…”) .

Завершується вірш питанням, на який у поета не перебуває

Певної відповіді:

Ти прокинешся ль, виконаний сил?

Дуже важлива для розуміння особливостей поезії Некрасова так звана

“покоянная лірика”-

“Умру я незабаром”, “Лицар на годину”, “Я за те глибоко нехтую себе”. Саме

Некрасовский герой виявив зразок мужності й спроби подолання трагічного

Розладу із самим собою, тому що йому все здавалося, що він не відповідає

Високому ідеалу поета й людини

Умру я незабаром…Жалюгідна спадщина,

Про батьківщина, залишу я тобі…

Особливе місце в “покоянной ліриці” займає Теми морального ідеалу, в

Пошуках якого ліричний герой звертається насамперед до тих, хто ніс в

Собі біль про людину, біль про Росію ( “На смерть Шевченко “, “Пам’яті

Добролюбова”, “Пророк”). Народний заступник – страждалець, що йде на жертву

Характерний мотив вибраності, винятковості великих людей, які

Проносяться “зіркою падучої”,

Але без яких “стихла б нива життя”. В образі “народних заступників”

Проявляється їхній глибокий демократизм, органічний зв’язок з народною культурою

Не гірше нас він бачить неможливість

Служити добру, але жертвуючи собою

Але любить він возвишенней і ширше,

У його душі немає помислів мирських

По – новому Некрасов писав про любов. Поетизуючи зльоти любові, він не обійшов

Увагою ту “прозу”,

Яка “у любові неминуча”. У його віршах з’явився образ незалежної

Героїні, часом норовливої й неприступної (“Я не люблю іронії твоєї…”).

Відносини між люблячої сталі в лірику Некрасова

Більше складними: духовна близькість переміняється незлагодою й сварками, герої

Часто не розуміють один одного,

И це нерозуміння затьмарює їх любов

Ми з тобою безглузді люди:

Що хвилина, то спалах готовий!

Облегченье, схвильованої грудей,

Нерозумне, різке слово

Трагічне сприйняття життя, жалю ближньому, нещадна рефлексія й

У той же час невтримна спрага щастя – от відмітні риси поезії

Некрасова