Уперше надрукований у липні 1890 року в “Місячному журналі Липпинкотта”, а пізніше виданий окремою книгою у квітні 1891 року, доповненої особливою передмовою, що стала маніфестом естетизму, а також шістьома новими главами. Деякого глави були повністю перероблені
Після публікації роману в суспільстві вибухнув скандал. Вся англійська критика засудила його як аморальний добуток, а деякі критики вимагали подвергнугь його забороні, а автора роману – судовому покаранню. Уайльда обвинувачували в образі суспільної моралі.
Однак звичайними
Під роль Маргарити попадає Сибилла Вейн, новий Валентин – Джеймс Вейн. Цікаво, що в сюжеті роману є значні подібності з легендою про Фауста. Наприклад, Фауст також одержав від Мефистофеля вічну молодість. Є алюзії й на інші добутки світової
Роман “Мілина марнотрат Блукач” був відомий Уайльду з дитинства, оскільки його автор, Чарлз Роберт Метьюрин, доводився йому двоюрідним дідусем. Саме до “Мельмоту” сходить і ідея про таємничий портрет, прототип якого не стариться, і почасти герой, що може дозволити собі все. Є загальне в романі й з “Шагреневою шкірою” Бальзака
Близьким по декадентському луху до “Портрета Дориана Гріючи” є роман Гюисманса “Навпаки”. Однак “Портрет Дориана Гріючи” розглядається як абсолютно унікальним, вартим особняком у літературі добуток. У ньому поставлені вічні питання людства – про сенсі життя, про ответственносги за вчинене, про велич краси, про зміст любові й влади, що губить, гріха.
Однієї з основних ідей роману є те, що естетизм – просто абстрактне явище, і що він приводить тільки до розчарування, а не до звеличування понять про красу. Зараз “Портрет Дориана Гріючи” – один з найвідоміших романів світової літератури
(2 votes, average: 3.50 out of 5)