ЧиТраплялося вам коли-небудь потрапити під перший весняний дощ? Виявитися в поле в розпал грози? Чути близькі гуркоти грому й бачити блискаючі блискавки в грозовому небі? Ці враження залишаються надовго – страхаючі й захоплюючі одночасно, що зачаровують подихом весни, що вступила у свої права.
Весняна гроза зовсім не схожа на грозу влітку або восени. Це зовсім особливе явище. Якось раз на травневі свята ми відправилися на природу. Розташувалися в невеликому дачному будиночку, розклали продукти для пікніка.
Дорослі зайнялися готуваннями,
Птаха щебетали, радуючись весні. Іноді налітав свіжий вітерець, а потім затихав. І здавалося, що всі навколо затаїлося на час разом з ним, немов прислухаючись. А що ж далі?.. Все-таки Природа знає: весняна погода так мінлива!
Захоплені грою й розмовами, ми не помітили, як відійшли досить далеко від будиночка. І отут усе змінилося… Набігли Хмари, всі
Раптом небо розрізала блискавка, а з іншого боку – ще одна. І, начебто прямо над нашими головами, гримнув грім. Він пролунав, немов раптовий постріл, і, прокотившись по полях, знехотя затих десь за обрієм. Відразу, як би у відповідь йому, звідкись здалеку донісся інший розкат.
Гуркітливі звуки те наростали, то затихали, відновлялися знову й ішли вдалину. Здавалося, що там, нагорі, хтось веде бурхливу суперечку. Про що? Невідомо.
Але ставало якось страшнувато. На якусь мить усе стихло. Не чулося ні грому, ні шуму вітру. Листочки завмерли на деревах чекаючи чогось, змовкли голосу птахів
От ворухнулася травинка, десь цвірінькнула маленька пташка. В особу пахнуло вітерцем, але вже не тим, теплим і ласкавим. У повітрі запахло свіжістю й легким холодком… І отут полив дощ – перший цієї навесні, немов хтось перекинув з небес величезний цебер води. Укритися від дощу було ніде, до будиночка було ще далеко. Вода була навкруги, дощ лив суцільний стіною.
Ми бігли майже навмання, нічого не бачачи перед собою. У небі ще подекуди блискали блискавки й лунали відзвуки грому, але вже далеко. Вони ставали усе рідше й усе слабкіше. І раптом усе припинилося, так само раптово, як і почалося
Небо швидко прояснилося, і знову виглянуло сонечко. Птахи знову перегукувалися, перелітаючи з гілки на гілку. І той, хто з’явився б тут тільки зараз, дуже зачудувався б, побачивши нескінченні потоки води, що біжать по дорозі. І нас, що промокли до нитки, немов викупалися в річці прямо в одязі. Батьки зустріли нас із сердитими особами, але потім перемінили свій гнів на милість. Нас переодягли, посадили за стіл. І ця травнева гроза залишилася в минулому.
Але я впевнена, що спогаду про неї збережуться надовго!
Учорашній ранок був тихе, тепле й безхмарне. У такі дні особливо не хочеться йти в школу, тому що, коли сидиш у вікна, неможливо слухати пояснення вчителя. Лементи малят на вулиці, спів птахів на деревах, близькість канікул не дають зосередитися на уроках – взяв би, та й вистрибнув прямо у віконце на зелену траву, у кущі бузку
Однак сонячна погода протрималася тільки до початку третього уроку. Швидко, начебто їх хтось підганяв позаду, набігли хмурі сизі хмари, удалечині гримнув грім. Раптово так сильно стемніло, що в класі довелося вмикати світло.
Ми притихли, навіть самі неспокійні хлопці перестали розмовляти. І от, коли в класі виникла мінута “мертвої” тиші, прямо за вікном пролунав гуркіт грому й блиснула блискавка. Удар був настільки сильним, що в мене задзвеніло у вухах, а багато наших дівчисьок заверещали. Через кілька секунд полив таку зливу, що сусідній будинок став важко помітний.
Учитель сказав нам швидше закрити кватирки. Було видно, як по дорогах несуться вируючі потоки брудної води, змиваючи з асфальту сміття й пил. Багато пішоходів убрід перебиралися через калюжі. Ніхто з них не взяв парасольку, так це однаково було б слабким захистом від такої зливи
Раптово все стихло. Дощ перестав, за кілька мінут розтягло хмари. У віконце заглянуло ласкаве сонечко: не бійтеся, гроза закінчилася!
(2 votes, average: 3.00 out of 5)