Катерина в драмі “Гроза”

Катерина в драмі “Гроза” Твір по драмі А. Н. Островського “Гроза” Катерина головний персонаж драми Островського “Гроза”. Основна ідея добутку конфлікт цієї дівчини з “темним царством”, царством самодурів, деспотів і невігласів. Довідатися, чому виник цей конфлікт і чому кінець драми такий трагичный, можна, заглянувши в душу Катерины, зрозумівши її подання про життя. І це можливо зробити, завдяки майстерності драматурга Островського. Зі слів Катерины ми довідаємося про її дитинство й отроцтво

Дівчинка не одержала гарного

утворення. Вона жила з матір’ю в селі. Дитинство Катерины було радісним, безхмарним.

Мати в ній “душі не сподівалася”, не примушувала працювати по господарству. Жила Катя вільно: вставала рано, умивалася джерельною водою, плазувала квіти, ходила з матір’ю в церкву, потім сідала за яку-небудь роботу й слухала мандрівниць і прочанок, яких було багато в них будинку

Катерине снилися чарівні сни, у яких вона літала під хмарами. І як сильно контрастує з таким тихим, щасливим життям учинок шестирічної дівчинки, коли Катя, образившись на щось, утекла ввечері з будинку на Волгу, села в човен і відштовхнулася

від берега!… Ми бачимо, що Катерина росла щасливої, романтичной, але обмеженою дівчиною. Вона була дуже набожної й жагуче люблячою

Вона любила всі й всіх навколо себе: природу, сонце, церкву, свій будинок з мандрівницями, злиденних, яким вона допомагала. Але саме головне в Каті те, що вона жила у своїх мріях, обособленно від іншого миру. Із усього існуючого вона вибирала тільки те, що не суперечило її натурі, інше вона не хотіла зауважувати й не зауважувала. Тому й бачила дівчинка ангелів у небі, і була для неї церква не гнітючої й силою, що давить, а місцем, де все світло, де можна помріяти. Можна сказати, що Катерина була наївної й доброї,, вихованої в цілком релігійному дусі

Але якщо вона зустрічала на своєму шляху те, що. суперечило її ідеалам, то перетворювалася в непокірливу й уперту


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Катерина в драмі “Гроза”