Перший сніг. Твір-опис природи

Осінь Помітно віждає свої права зимі. Вранці зовсім холодно, де-не-де лежить паморозь. Вдень сонечко наче і намагається нагріти повітря, але, мабуть, не вистачає вже в нього сили. Скрізь відчувається крижаний подих зими.

Починаються найкоротші дні й найдовші ночі. Сонце нижче опускається над небосхилом. За ніч на небі зібралася сила-силенна хмар, а вранці, мов пір’їночки, посипалися з них маленькі сніжинки. Вони, наче танцюючи, падали на землю і стелилися білою рівною ковдрою. Від цього дивовижного падіння сніжинок на душі були радісно,

бо ось він, нарешті, перший сніг, і якось сумно, бо це вже певна прикмета, що скоро почнуться морози.

Вранці виглянуло сонечко – і сніг потроху почав танути. Це так завжди буває, адже це тільки перший сніг. Але люди, особливо діти, раді першому снігу. І пригадуються слова Л. Глібова із поезії “Земна пісенька”:

Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком. Світлого травня привітання

У травні природа своїм пишним розквітом сповіщає нам, що вже недовго залишилося чекати літа. О цій порі особливо яскраво зеленіють рослини, одягають

ошатне біло-рожеве вбрання фруктові дерева, розкриваючи свої обійми сонячним променям. Повітря сповнене пташиного щебетання, пахощами весняних квітів. І люди рухаються якось жвавіше, дивляться веселіше, змінивши теплий одяг на легке яскраве вбрання.

Озираючись навколо, наче проймаєшся тією атмосферою радісного очікування, яка панує всюди. Адже це пора улюблених усіма весняних свят – Першого травня і Дня Перемоги. Городяни протягом цих днів здебільшого не сидять у своїх домівках, що стали немов затісними, а вибираються на простір, за місто.

Залюбки милуються навколишніми мальовничими краєвидами, дихають свіжим повітрям, відпочивають від повсякденних турбот.

Якраз у цей час зустрічають у лісі гостей його травневі господарі – сріблясті конвалії. Мабуть, немає у світі людини, яку б залишили байдужою ці малесенькі тендітні квіточки. Ніжні, граційні, вони погойдують біленькими голівками на лісових галявинах серед молодої трави, під лагідним подихом теплого вітер-ця.

Прозоре повітря, здається, сповнене легким передзвоном дрібних дзвіночків, що нібито співають якусь чудову невідому пісеньку. Певно, це гімн весни, пісня радощів, любові та надії. І це привітання світлого травня несуть люди до міста разом із пучечками білих квітів, не бажаючи розлучатися з вісниками матінки-природи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Перший сніг. Твір-опис природи