“ПРАВЕДНІ” (1949). Дія твору відбувається в 1905 році в Росії. В п’єсі зображені російські революціонеритерористи, які намагаються сколихнути країну вбивством одного з російських князів. Вбити князя доручено одному з підпільників – Каляєву, якого друзі називають Поетом.
Це молодий, сповнений романтичних ілюзій юнак. При першій нагоді він не наважується вбити князя: в одній кареті з ним були діти. Друга спроба вдалась, але сам Каляєв був схоплений і засуджений до страти.
В центрі проблематики драми – заперечення насильства,
“БУНТІВНА ЛЮДИНА” (1951). Філософська праця “Бунтівна людина” – це історія ідеї метафізичного і політичного бунту людини. Ця книга, де засуджується утопія Маркса, що обернулася на політичний цинізм Леніна і терор Сталіна, посварила Камю із Сартром і лівою інтелігенцією (Камю звинувачував Сартра в “ультрабільшовизмі”
В порівнянні з “Міфом про Сізіфа” в “Бунтівній людині” Камю дає нове трактуваннябунту (суголосне з ідеями його “Чуми”): бунт тепер не просто відмова примиритися з абсурдністю дійсності, не лише тотальне заперечення усього сущого і нігілістичне виправдання вседозволеності, а насамперед пошук спільних, солідарних засад, на грунті яких життя людини й усього людства отримує і виправдовує у власних очах сенс свого існування.
“ПАДІННЯ” (1956). Повість побудована у формі сповіді колись знаменитого паризького адвоката, а нині мешканця амстердамського дна. Він вважав себе благородною і мужньою людиною, пишався власними “добрими справами” по безкоштовному адвокатському захисту прав вдів і сиріт, уявляв себе мало не еталоном чесності й моральності, але в критичній ситуації повів себе негідно.
Одного разу вночі, проходячи через міст, він почув крики про допомогу утопаючої жінки і – нічого не зробив. Тепер він морально страждає, його гризе хворе сумління, але свою низькість він одночасно намагається виправдати загальною аморальністю, яка, на його думку, панує у суспільстві.
“ВИГНАННЯ І ЦАРСТВО” (1957). Збірка оповідань, в якій знову звучать мотиви скепсису щодо спроможності цивілізації виправдати сенс людського існування, мотиви самотності і відчуженості людини у суспільстві, захоплення “ніжною байдужістю природи” до людського буття.
“ПЕРША ЛЮДИНА”. Чорновий рукопис цього роману був знайдений у дорожній сумці Камю на місці його загибелі. Роман був присвячений Алжиру і людям, що, кинувши свої французькі будинки й землі, оселилися там у пошуках кращої долі.
Лише у 1994 р. дочка письменника Катрін Камю видала “Першу людину” після тривалої роботи над текстом рукопису. Через 34 роки після загибелі Камю знов повернувся до читачів. Успіх роману був неймовірним. “Я не очікувала, – зізналася Катрін, – що нова зустріч з Камю буде таким щастям!”
В 1957 році Камю отримав Нобелівську премію “за сукупність творів, що висвітлюють проблеми, постав, лені сучасністю перед свідомістю людини”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)