Великий письменник-екзистенціаліст Альбер Камю визнавав абсурд як метафізичний стан особистості у суспільстві. Під абсурдом розуміється світове безглуздя, нісенітниця. Автор вважав цю проблему фундаментальною для людської спільноти.
Та головним є ставлення до цієї проблеми. Камю говорив, що виявлення абсурдності життя не повинно означати завершення духовних пошуків, навпаки все тільки починається. На думку автора, людина повинна шукати відповіді на основне питання: як і навіщо жити.
Камю прагнув віднайти в людях трагічну велич,
В романі розповідається про алжирське містечко Оран, яке охопила епідемія чуми. Протягом твору герої пройдуть кілька етапів:
XX століття запам’яталося війною з фашизмом. Фашистів, як відомо, називали коричневою … чумою. Отже, підтекстом твору “Чума” є боротьба з цим явищем.
Але не тільки цим конкретним злом, але й злом взагалі. Чума є абсурдом, що проявляється у формі нездоланного зла. Головні герої твору, Ріє і Тарру, розуміють чуму як щось невіддільне від нас. Навіть якщо ця хвороба не вразила людину, все одно її паростки можуть ховатися у душі.
Письменника дуже хвилювала позиція особистості в такій межовій ситуації. Камю шукав в людях спроможність протистояти злу. Саме тому більшість його героїв таки знаходять в собі сили боротися з чумою.
Такими є лікар Ріє, Тарру, Рамбер. Щодо журналіста Рамбера, то він навіть нехтує можливістю виїхати з міста, бо не може бути щасливим, поки інші страждають. Є в творі і представники, які шукають зиск з чуми. Але їх, на щастя, меншість. Камю розумів право кожного на власне сприйняття ситуації, але не визнавав одного – байдужості.
Роман “Чума” не дає відповіді, як подолати світове зло, але допомагає зрозуміти цінність боротьби проти нього.