Новела й оповідання належать до малих епічних форм, проте між ними існують певні відмінності. Якщо в оповіданні розповідається про одну чи кілька звичайних у своїй буденності подій та епізодів, то в новелі основу сюжету визначає якийсь незвичайний випадок із життя окремої людини, що має несподівану розв’язку. Якщо автор оповідання може дозволити собі детальний опис обставин дії, то новеліст уникає цього, показуючи героя не стільки в площині суспільній, скільки в моральній. Як правило, характер героя вже сформований, і письменник досліджує
Складну душевну трагедію батька, наприклад, відтворено у творі В. Стефаника “Новина”.
Творцем новели вважають італійського письменника Дж. Бокаччо, автора “Декамерона” (XIV ст.). Неперевершені зразки цього жанру створили в українській літературі В. Стефаник, М. Коцюбинський, у французькій – Гі де Мопассан, в американській – О. Генрі, Е. Хемінгуей, у російській – А. Чехов.
Новела вимагає від письменника великої майстерності – стислу форму необхідно наповнити багатим змістом, тому зростає увага до слова, його навантаженості, до художньої деталі, що збуджує думку читача і викликає в його уяві цілу картину. І оповідання, і новела мають такі спільні риси: стислість, лаконічність. Новела різниться від оповідання більшим динамізмом і несподіваністю розв’язки.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)