Новела В. Стефаника “Новина”

Справді, лаконізм вираження М. Горького, що став назвою цього добутку, дотепер викликає у В. Стефаника найважчі відчуття. За ними пропасти людського горя, страждань, переживань. Кожне вираження письменника це пружина, що вистрілює правдою. Читаючи новели В. Стефаника, забуваємо про себе, сумуємо, жахаємося, думаємо, перебуваємо під магічною дією художнього слова

Писати “коротко й сильно” дається не кожному письменникові. Одним – легко написати кілька сторінок, а іншим – целую книгу. Як знайти те єдине точне слово, за яким криється

ціла картина людського життя, стан душі, горе, мучення. А Стефаник умів дошукуватися таких виражень. Повніше розкрився талант В. Стефаника як художника слова в новелі “Новина”.

Всі змальовані письменником драми й трагедії з життя селянства не йдуть у порівняння з тієї, що є об’єктом зображення новели. У ній до глибини душі вражає не тільки зовнішній конфлікт, трагедія дітовбивства як наслідок нелюдських умов існування, але й конфлікт внутрішній – трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно вмирати в голодних мученнях або позбавити їх нелюдських страждань

Із цього приводу варто згадати

вираження Шекспіра: “що шляхетніше: укриватися від долі й біль від гострих стріл її терпіти, або, зштовхнувшись у серце з морем нещастя, покласти всьому кінець”. Це що ж робити людині, який вибір зробити, щоб він був вірним? На ці питання й намагається дати відповідь В. Стефаник у новелі “Новина” Селом прокотилася новина: Григорій Літаючий утопив у ріці свою дівчинку.

Отут не просте потрясіння стародавніх підвалин, не просто розпад сім’ї, тут страшнее й всіх мислимих суспільних катастроф – дітовбивство, самознищення сім’ї. Коли виникло людське суспільство, турбота про продовження роду стояло вище інстинкту особистого самозбереження. Так було, так і є ця година

Дітовбивство Завжди було найтяжчим злочином, каралося дуже суворо. Стефаник намагається зрозуміти вчинки свого головного героя Григорія Літаючого. Він – цілком нормальна людина, до того ж вчиняє злочин не у вигарі, не під гарячую руку, а свідомо, із заздалегідь обміркованим наміром. Чому?..

Напевно, тому, що “цього будинку й чуму забоялася б”, діти день і ніч просять їсти, у безсиллі щось змінити в положенні сім’ї Григорій стає злим, вдається у відчай. Кинувши дітям скиба хліба, вона потрясає будинок страшними прокльонами, які пронизують будинок холодом і страхом. Але дівчинки вже звикли до цим страшних проклятьям, скиба хліба займав їхню увагу. Батько з кожним днем усе ясніше бачив перед собою живих “мерців”.

Саме це стає зав’язкою новели, думки про безвихідність положення затверджується у свідомості Григорія Літаючого, думка про приреченість дітей. Уже восени діти нагадують мерців, а що буде взимку? Голодної смерті не уникнути! Через більші щиросердечні страждання відшукав герой єдиний, на його думку, вихід – смерть – єдиний порятунок

Трагізм ситуації підсилюється тим, що батько робить всі, щоб скрасити останні хвилини життя дівчинок: “і добра вечеря, і обіцянка розваги”. Але злочин незабаром: “борзенько взяв доцьку й із всієї сили кинув у воду”. Чи стало йому від цього легше? Може, і так, але це було миттєвим психологічним, своєрідним спадом після тривалої щиросердечної напруги.

Незважаючи на скорботність загального тону, остання сцена несе начебто якесь просвітління. Батько відпускає Гандзю, даючи їй лозину, щоб від собак відбиватися… А сам іде за покаранням, висновок один – покалічені життям, затуркані лихом і безвихідністю, герої В. Стефнника мають здорову мораль

Однак жодна людина, навіть при будь-яких умовах, не має права на злочин, тому що мир прекрасний! Земля, як казка! Кращого сонця ніде ні”, – напише небагато пізніше В. Симоненко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Новела В. Стефаника “Новина”