Поема Олександра Твардовского “Василь Теркин” не випадково входить до числа цікавих і разом з тим унікальних добутків XX століття. Про художні вартості цієї книги, про багатство й образність її мови, про її роль в історії нашої країни вже було написано чимало критичних статей, опубліковано сотні наукових праць. У числі тих, хто високо оцінив поему Твардовского, були Бунін, Солженицин і багато хто інші.
Своєї популярності поема або, як називав її сам автор “Книга про бійця”, зобов’язана центральному образу – Василю Теркину.
Історія
Твардовский був призначений на посаду кореспондента в газету “Червона Армія” і виїхав на фронт.
Твардовский повернувся до початого добутку, тільки, по суті, це була вже інша поема про іншу війну.
Василь – колишня людина, “тертий калач” або, як сказано в поемі, “життям терта людина”.
У цілому образ Василя Теркина – образ символічний, це збірний російський тип. Не випадково, автор докладно зупиняється на його фронтовій “біографії”, а про особисту не говорить практично нічого. Він людина мирний, цивільний, солдат по необхідності.
Звичайне розміряне життя Теркина в колгоспі перервані війною, а війна для простої робочої людини – стихійне лихо Тому вся поема пронизана мрією про мирне, спокійне життя. Як уже було сказано вище, образ Теркина – це узагальнений образ, автор наділяє свого героя стандартною слов’янською зовнішністю, уникає портретних прикмет: Теркин – хто ж він такий? Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою Він звичайний. З одного боку, він яскрава неабияка особистість, а з іншого боку – містить у собі риси багатьох людей, як би багаторазово повторюється в інші.
Не випадково, наприклад, в “Книзі про бійця” є й така глава: ” Теркин-Теркин”.
Як виявилося, у поемі два Теркина, один – Василь, іншої – його однофамілець Іван Вони, безсумнівно, схожі, але не двійники. Другий Теркин за професією бронебійник, рудий і не курить. Дозволяється ситуація, як і покладено на війні, “строгим старшиною”: Що ви отут не розберете, Не зрозумієте меж собою? За статутом кожній роті Буде доданий Теркин свій.
Що стосується військової професії Теркина, те в різних ситуаціях він виявляється й зв’язківцем, і стрільцем, і розвідником.
Таким чином, простежується приналежність героя до самого масового роду військ – піхоті, винесшей на своїх плечах вага війни. Теркин, безсумнівно, – герой конкретної війни з німцями, але в той же час у ньому є те, що зближає його з російським солдатом всіх часів. В образі головного героя явно простежуються інтернаціональні коріння, і в первісній версії поеми є й такі рядки: И в своєї шинелі м’ятої, Схудл, бородатий, Якраз походить він На російського солдата Всіх кампаній і часів.
Образ Василя Теркина близький фольклорним героям: і богатирям билин або сказань, і народним героям з побутової солдатської казки. Автор часто наголошує на “фольклорності” свого героя, щодо цього характерна глава “Двобій”, побудована на перекликах з билинним епосом. У цій главі Теркин вступає в єдиноборство із супротивником, що перевершує його по силі: Як на древнім полі бою, Груди на груди, що шито на щит, – Замість тисяч б’ються двоє, Немов сутичка все вирішить.
Твардовский надає двобою максимум масштабності, особливо вдалі рядки, що стали рефреном поеми: Страшний бій іде, кривавий, Смертний бій не заради слави, Заради життя на землі.
У той же час Василь Теркин у поемі не тільки билинний, загальнонаціональний тип, але й особистість. Фольклорні герої протягом усього сказання дані в незмінній формі. Образ Теркина даний в еволюції: чим ближче кінець добутку, тим більше тривожних роздумів тривожать героя. У перших розділах Василь – баляндрасник, веселий і життєрадісний, але ніяк не безтурботний, що не втрачає самовладання ні за яких умов.
Ці якості Теркина були особливо важливі у важкі дні війни.
У фіналі глави “На Дніпру” Теркин мовчачи курить осторонь від радіючих товаришів, і останні рядки показують його з несподіваної сторони: – Що ж ти, брат, Василь Теркин, Плачеш начебто?.. – Винуватий… Як відомо, герой більшості добутків Твардовского насамперед – селянин, що мріє про щастя й благоденство на рідній землі. Але фінська й Велика Вітчизняна війна відкрили авторові новий мир, дали йому цілий шар вражень і міркувань.
Тому в головному герої “Книги про бійця” Василеві Теркине органічно сплелися риси, характерні як для простого селянина, так і для воїна, захисника батьківщини.
Образ Василя Теркина багатогранний, ємний, яскравий і що запам’ятовується, а рима “Василь – Росія”, кілька разів повторена в тексті, підкреслює, що цей герой є втіленням богатирства російського народу