Кожна приказка, кожне прислів’я! – це перлина, до блиску відшліфована багатьма поколіннями українців. Це джерело народної мудрості, спостережливості, кмітливості.
“Не одяг прикрашає людину…” – чуємо ми, і тієї ж миті десь у глибині душі виникає бажання заперечити. Хто із нас не хоче виглядати привабливо, мати гарний модний одяг, взуття, ремінець, сумку? На кого ми в першу чергу звернемо увагу в натовпі? Звичайно, на людину, гарно одягнену, з привабливою зовнішністю, модною зачіскою. Від неї наче віє благополуччям, упевненістю,
У нашій голові миттєво ніби вибудовується логічний ланцюжок: з вигляду в людини є гроші, отже, вона має гарну освіту та виховання. Виникає бажання познайомитися з нею, бо спілкування обіцяє бути приємним. Можливо, але чомусь згадується випадок, пов’язаний з ім’ям одного з кумирів естради. Він, привабливий, талановитий, відомий, дозволив собі у присутності інших людей образити жінку, ще й ударити її.
Пізніше у пресі з’явилися коментарі, що це був спеціально спланований рекламний хід. Але чи може насправді вихована людина порушити моральні норми навіть заради піару?
На
По дорозі мчить дорогий автомобіль. В одну мить водій здійснює маневр, колесо потрапляє у вибоїну, заповнену брудною водою. Справжній фонтан обливає пасажирів з ніг до голови.
Подібні історії можна розповідати довго. Їх герої ганьблять себе і дискредитують іншу людину. Від них стає прикро на душі. Тому хочеться говорити про щирих, щедрих на душевне тепло людей. А таких чимало.
Вони, скромно одягнені, привертають увагу оточення своїми добрими справами. Майже щодня на шляху до Школи я бачу стареньку бабусю, яка годує голубів. Здається, це дрібниця.
Але якщо замислитися над тим, яку мізерну пенсію вона отримує, то розумієш, що це благородний учинок людини. А ще пригадую випадок; про який я дізналася з телевізійної передачі. Чоловік і дружина, які працюють двірниками, знайшли пакунок з великою сумою грошей та документами.
Вони відразу ж повідомили у міліцію і повернули гроші щасливим господарям.
Давні греки стверджували, що гарною людиною є та, у якій гармонійно поєднані зовнішня і душевна краса. Сьогодення намагається заперечити цю істину. Здається, що душевна і зовнішня краса – несумісні речі. Але я думаю, що все залежить від нас. Якщо ми будемо пам’ятати, що не одяг прикрашає людину, а добрі справи, і робитимемо добро, то некрасивих людей взагалі не залишиться.
Отож поспішаймо робити добро!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)