НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (09.08.1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.10.1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ, Дагестан) – поет, перекладач.
Навчався в Полтавській гімназії, закінчив філософський факультет Київського університету (1847). Студентом брав участь у Кирило-Мефодіївському братстві, поділяв радикально-демократичні погляди його засновника М. Гулака (свого родича), підтримував стосунки з М. Костомаровим, В. Білозерським. Після розгрому братства заарештований у Золотоноші, ув’язнений у Вятці, засланий до Єлабуги,
Наприкінці життя повернувся на Закавказзя.
В поезії О. Навроцького відображалися події суспільного й літературного життя, особисті мотиви. Багато перекладав. Уклав рукописну збірку народних пісень Кавказу й Дагестану “Аварские, казикумукские, чеченские и кумукские песни” у власних перекладах. Українською мовою перекладав Псалтир і “Пісню пісень” із Біблії, “Іліаду” та “Одіссею” Гомера, “Витязя в тигровій шкурі” Ш. Руставелі, твори Оссіана, П. Б. Шеллі, Дж. Байрона, В. Гюго, П. Ж. Беранже, А.
Написав драматичну переробку поеми Т. Шевченка “Сотник”. Більшість власних творів і перекладів О. Навроцького лишилися неопублікованими; частина автографів зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Літ.: Шрамченко А. А. А. Навроцкий // Киев. старина. 1902. № 12; Павлюк М. М. О. О. Навроцький – перший перекладач поеми Руставелі // Рад. літературознавство. 1966. № 9; Павлюк М. М. Поетичний відгук О. О. Навроцького на смерть Тургенєва // Рад. літературознавство. 1968. № 11; Павлюк Н. Н. Александр Навроцкий и армянская культура // Исторические связи и дружба украинского и армянского народов. Вып.
3. Ереван, 1971; Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. К., 1990. Т. 2 (Слідча справа О. О. Навроцького).
М. Павлюк
(1 votes, average: 5.00 out of 5)