Час, про який йде мова у повісті А. Дімарова “Блакитна дитина” – це дуже складний період історії нашого народу від кінця двадцятих років минулого століття до 1941 року – початку Великої Вітчизняної війни. Дух цієї епохи, образ часу, власне дитинство та юність письменника, які припали саме на цей період – усе це висвітлено у повісті.
Головний герой твору – хлопчик за ім’ям Толик. Це невгамовний вигадник і пустун. Він увесь час потрапляв у неймовірні пригоди: то брав у рота жабенят, то залазив у чужий сад.
Не всі витівки цього
Як писав про витівки свого героя сам автор – “нечиста сила їх не бере, і Божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і Богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам”.
Незважаючи на те, що Толик ніколи не був “блакитною дитиною”, він ріс активним, надзвичайно чутливим до життя
Тому і не боявся він важкої роботи: носив воду з криниці під лісом, прибирав у хаті, доглядав молодшого брата, бо розумів, що окрім нього допомогти матері нікому. Але це дуже суперечливий образ, бо у Толика було немало й негативних рис – хлопчик розбишакуватий, непослідовний і ледачкуватий.
Деякі витівки Толика приносили немало шкоди і навіть матеріальних збитків і без того бідній матері, яка працювала сільською вчителькою. Він то зрізав гудзики з її єдиного святкового наряді і програв їх хлопцям, то розвалив камін, граючись з молодшим братом, то зіпсував дорогий костюм, на який мати збирала гроші більше року. І хто знає, що б з Толика виросло, якби не книжки, які заполонили усі думки хлопчика.
Книжка прийшла у бідне життя Толика дуже рано і саме вона змінила усе його життя, саме книга скерувала його живу і бурхливу фантазію у правильне русло. Завдяки безмежній фантазії Толик любив мандрувати далекими країнами, боровся з розбійниками, перемагав зло і захищав добро. Завдяки книгам у хлопця сформувалося вірне уявлення про моральні загальнолюдські цінності.
Книга стала для Толика мудрою порадницею та незамінним товаришем і в часи Великої Вітчизняної війни, і у мирному повоєнному житті.
І хоча у дитинстві Толик робив чимало поганих вчинків і помилок, але усвідомлював наслідки своїх витівок і його завжди мучили сумління, завжди він намагався їх виправити і не повторювати. Тому не слід вважати витівки маленького хлопчика злими, та не слід їх брати і за приклад.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)