Людська порядність і байдужість (за оповіданням Володимирa Винниченка “Федько-халамидник”)

Коли ми говоримо про байдужість і порядність, то я відразу пригадую оповідання “Федько-халамидник”. Письменник зумів яскраво змалювати різні типи людей на прикладі… дітей, Федька і Толика. Волелюбний, невгамовний Федько був просто шибеником.

Міг зламати піщані хатки, відібрати змія у дитини, а то й побити. І не було на нього ніякої управи: і батько лупцював, і мати переконувала – нічого не допомагало. Та щось у ньому є симпатичне: може, його сміливість, правдивість, безстрашність. Зовсім протилежний йому – Толик, син заможних

батьків, скромний, тихий, слухняний хлопчик.

Він не чіпляється до дітей, до всіх ставиться з повагою і з ледь помітною зарозумілістю: все ж панич! І ось таких різнохарактерних хлопців звела на березі замерзлої річки доля. Федько стрибає з однієї крижини на іншу. Ось він падає у воду, ні, знову стрибок, він на березі.

Толик теж захотів повторити цю витівку, але ж не зміг… “В цей час над сунула ціла купа льоду й одрізала Толика від берега”. На березі всі завмерли, рятувати ніхто не поспішав, один Федько кинувся на порятунок. Проте сам опинився у крижаній воді. Тепер Федько прохав: “Толю, Толю!..

Подай палицю

свою… Я вилізу…” Але крижину в цей час підбило до берега, й Толя, як стріла, зіскочив з неї… Федько взяв усю провину на себе.

Цей хлопець не тільки хоробрий, правдивий, а й добрий. Він знав, що за цей вчинок його виженуть з дому, відлупцюють, не пустять більше на вулицю. Але сталося страшне… він захворів і помер.

А панич так нічого і не зрозумів, і коли труна зникла з його очей, він байдуже відвернувся і “побіг грати з чижиком”. Після того, як прочитаєш оповідання, стає сумно й гірко. Жаль, що Федько своїм життям заплатив за таку негідну, пусту істоту, як цей панич Толик.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Людська порядність і байдужість (за оповіданням Володимирa Винниченка “Федько-халамидник”)