Мовознавство (лінгвістика) – наука, об’єктом дослідження якої є властивості, функції, будова та історичний розвиток мови. джерела М. сягають давньої Індії, Китаю, Греції. Тривалий час європейське М. розвивалось у складі логіки й філософії як частина філології. Лише у XIX ст. воно відмежовується у самостійну галузь знань, що пов’язувалося зі становленням і поширенням порівняльно-історичного М. із власною науковою методологією.
Сучасне М: вивчає мову як поліфункціональну та універсальну знакову систему, притаманну людині, а також конкретні
На перетині лінгвістики та інших наук виникають комплексні дисципліни: психолінгвістика, математична, інженерна лінгвістика. Взаємозв’язок М. і літературознавства простежується у сфері сучасної філології, постаючи своєрідним об’єднанням гуманітарних наук, текстології, палеографії, “класичної філології” та ін., які характеризуються певними підходами до інтерпретації текстів, зокрема художніх, як вияву духовної культури. При цьому літературознавство та мовознавство мають відмінні предмети та завдання їх вивчення, користуються відмінними принципами збирання, зіставлення та класифікації матеріалу, застосовують відмінні методи його висвітлення.
М. вивчає будь-яке явище словесності, літературознавство – лише художньої (див.: Мова художньої літератури).