Компаративістика (лат. соmраго – порівнюю, фр. la litterature соmраreе – літературна компаративістика, порівняння) – порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу). К. у фольклористиці, літературознавстві і взагалі у філології складалася впродовж XIX ст. під впливом філософії позитивізму. Велике значення для її виникнення і розвитку мали праці німецького філолога Т. Бенфея (1809-81), зокрема його передмова і коментарі до “Панчатантри”
В Україні засади порівняльного вивчення літератури застосовували М. Драгоманов (1841-95), М. Дашкевич (1852-1908), І. Франко (1856-1916). Протягом XX ст. літературознавча К. активно розроблялася у Франції, Німеччині, Чехо-Словаччині, США, де видавався ряд спеціальних журналів і збірників, присвячених К. З 1955 існує Міжнародна асоціація літературної К. з центром у Парижі. У колишньому СРСР К. критикувалася як “буржуазна наука” за начебто цілковите нехтування соціальними та ідейними факторами літературної взаємодії.
Натомість розроблялася теорія “взаємозв’язків
Т. Шевченка, відкрито спеціалізовані ради по захисту дисертацій з даної науки. Предметом К. е генетичні, генетично-контактні зв’язки і типологічні збіги (аналогії) в національних, регіональних і світових літературах. Вивчаються форми зовнішніх і внутрішніх контактів, впливів, міжлітературної рецепції, посередницькі функції художніх перекладів. Більшість учених поділяє думку, що К. є аспектом літературознавчих студій, а порівняльно-історичне вивчення літературних явищ повинно лежати в основі різноманітних жанрів історико-літературних і літературно-критичних праць.
К. має свою специфіку і методику, видозмінюється залежно від естетичної концепції вченого.