Михайло Дудін Вірші Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож.
Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 На світанні Життям пересповита тишина.
По листю дощик – розсипом пшона. В ріці полонка місяця тремка. На місяці лінивий сплеск линка. Йдуть на галявйну боровики – Прилипла глиця на круті боки.
Почувся хруст яєчка звіддаля: Це появилося нове пискля. Озвались тричі півні зувсібіч, Закінчуючи співом вірш і ніч.
Без вороття Все починається на кручі,
Знов давній парус рветься з місця, Щоб не спинятися ніде. І невідомість, як невіста, Усміхнено обручку жде, І вже од вогнища домівки На несходимі рубежі
Зове надією мандрівка, Мов співом кревної душі. Світ супокою – мов неволя. Тож буруном проклався слід – &;#8216;Знімає руки з весел доля. І починається політ.
Летиш орбітою крутою За міжпланетне сповиття… І бранцям подорожі тої
Нема й не буде вороття! Оглядаючись на життя Я рівноваги не стрічав
Прекрасного й мерзоти, – В поєднанні цих двох начал Завжди свої незгоди.
Святий, невичерпний запас Любові та сумління. Ланцюгова реакція
Коли тобі стає нестерпно важко, Найперше – це зроби добро людині, Яку біда зігнула ще страшніша. І легше буде душі випрямляти:
Твою – спочатку, потім – ту, стражденну, Якій добром ти сили долучив, А далі все, як і годиться, піде: Від посмішок обох враз повидніє в сутінках, Світанок стане ближчим на два кроки, І дві зорі над грізним океаном
Засвітяться, і мореплавця впертого І цього разу обмине погибель.