Микола Тихонов Балада про синій пакет Перекладач: Микола Бажан
Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ.
Переклади. К.:Дніпро, 1975 Лікті різали вітер, майнув переліг.
Чоловік ледь добіг, почорнів, ліг. Ліг до вогню, прохрипів: “Коня!” Для відпочинку немає дня. А кінь ударив, закусив мундштук. Чотири копита і пара рук.
Озеро – в озеро, шляху стяга. Небо зігнулося, як дуга. Мов телеграма, летить земля. Дзвонять дзвоном лунким поля.
Не птах і не маятник – серце коня, За кілька годин воно хід зупиня. Два кроки
Вокзал сказав йому: “Гаразд”. “Гаразд”,- прошумів йому паротяг І синій пакет повіз по путях. На північ він пакет, хитаючись, віз.
Тільки цокіт коліс, тільки цокіт коліс. Верст сімдесят вже проїхав лист, На сімдесят третій – над річкою міст. Динаміт і бікфордів шнур – це брати, І вагон за вагоном летять з висоти. Капуста і соняшник, будка й штахет,
Комендант простий, і простий пакет. А льотчик упертий, ще й випив юнак, І зеленою кров’ю впивсь літак. Ударило в небо чотири крила.
Імла захиталась, імла попливла.
Але заснуло кермо на льоту, Проспало кермо висоти висоту. Назустріч порвисто мчить земля.
Біжать, мов спутані, люди здаля. Сказав – набилась в рот пилюга: “Спочатку пакет, тоді нога”. Пустка в Москві, кругом тишина,
Місто прокидатися почина, І Кремль іще спить в ранковій млі, Та люди ніколи не сплять в Кремлі. Грязюка і кров на пакеті лежить. І чоловік розірвав його вмить.
Глянув і руку обтер об мундир, Зім’яв і відкинув набік папір: “На тридцять хвилин запізнився лист. Не треба – вже знаю його я зміст”.