На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм нагадала про свято, жалю завдала.
Тоді Маруся попросила їх не лаяти її, бо як настане Великодень і пан турецький поїде в мечеть,
Слава військам запорозьким і всьому товариству!
Коментар Українська народна дума оповідає про дівчину Марусю Богуславку, яка потрапила в полон до турків, стала дружиною турецького пана. Хоч вона й не витримала, змінила під силою обставин віру, проте залишилася вірною своїй землі і, наражаючи себе на смертельну небезпеку, допомогла багатьом козакам утекти з неволі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)