Жінка-полонянка Маруся Богуславка

Дума про Марусю Богуславку відтворює ті часи, коли український народ боровся проти турецьких і татарських загарбників, які спустошували міста й села, гнали в неволю наш народ. Це була тяжка доба для України. Особливо хвилює своєю яскравістю образ турецької полонянки Марусі Бо-гуславки, яка щиро переймається долею своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю.

Це один із найсвітліших жіночих образів українських народних дум, у якому втілено високі патріотичні почуття. Як засвідчують історичні документи, втікати з неволі могли

переважно чоловіки.

Українські жінки ж, які потрапляли до полону, могли звільнитися з ненависного рабства тільки під час козацьких походів. Доля українських бранок була трагічною. Полонянки тужили за рідною землею і нерідко, прагнучи помстити1 ся своїм поневолювачам, гинули. Маруся Богуславка – цілком реальна особа, хоч документальних свідчень про це немає. Про походження Марусі в думі сказано небагато: жила вона колись у м. Богуславі в сім’ї священика.

Мабуть, ще дівчиною потрапила у полон, де й стала дружиною турецького хана. Маруся тужить за рідною землею і, незважаючи на те що вже багато років живе в

Туреччині, землю українську називає “наша”. Недарма ж і свій ризикований учинок – звільнення українських козаків – вона робить саме на Великдень (найбільше християнське свято).

Прощаючись із бранцями, вона передає про себе вісточку батькам. Але Маруся не хоче і не може повернутись у “рідну сторононьку”, бо вже “потурчилась, обусурманилась”. Але в душі Маруся назавжди залишилась співучою українкою. У серці в неї пекуча рана, що не загоюється з роками. Маруся добре розуміє, чим для і тікає, від одного визискувача потрапляє до лап іншого.

Бурлацтво на заводах не краще за панщину. Після втечі з села для Миколи почалося нове життя, але таке ж безрадісне, підневільне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Жінка-полонянка Маруся Богуславка