МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ (17.03.1847, м. Смош, тепер с. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 30.06.1903, Одеса) – фольклорист, літературознавець, історик-архівіст.
За походженням із старовинного козацького роду Марковичів (Маркевичів), який залишив глибокий слід в українській історії та культурі. 1869 р. закінчив філологічний факультет Новоросійського університету (Одеса). У 1890 – 1895 рр. працював там викладачем, а пізніше – професором.
Займався культурологічною діяльністю, зокрема збиранням усної народної творчості, вивченням архівних джерел,
Активно співпрацював в Одеському товаристві історії і старожитносте й та Таврійській ученій архівній комісії, за інтенсивну наукову роботу був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Публікував свої праці в “Записках” цього товариства й віщавав їх окремими книжками.
Дослідження “Про літописи” (1883, 1885) становить інтерес з історіософського та філологічного поглядів, співвіднесеністю до суспільних умов народного життя. Зібрані фольклорні матеріали вмістив у збірнику “Одеса в народній поезії” (1888). Серед кількох тематичних
Кожне наукове починання О. Маркевича позначене культурологічною спрямованістю.
Літ.: Маркевичі!. К., 1890; Линниченко И. А. А. И. Маркевич: Биографические воспоминания и список трудов. Одесса, 1904; Бачинський А. Л. Пісні, зібрані О. І. Маркевичем 11 Нар. творчість та етнографія. 1964. № 1.
П. Хропко
(1 votes, average: 5.00 out of 5)