Швабрин Олексій Іванович – характеристика літературного героя

Ш. смаглявий, некрасивий собою, жвавий; служить у Білогірській міцності п’ятий рік; сюди переведений за “смертовбивство” (на дуелі заколов поручика). Сама по собі ця подробиця біографії ні про що не говорить; так само як ні про що не говорить презирливість Ш. (під час першої зустрічі із Гриневым він описує белогорцев досить глумливо). Все це типові риси романного образа молодого офіцера; до пори до часу Ш. не випадає із традиційної схеми; незвична для цього типу літературного героя лише його “інтелектуальність” (Ш., безсумнівно, образованнее

Гринева; він був навіть знаком з В. К. Тредьяковским).

Коли він їдко озивається про віршики закоханого Гринева, це ще відповідає стереотипу й не змушує читача насторожитися. Лише коли він з “пекельною усмішкою” пропонує Гриневу подарувати його улюбленої, дочки тутешнього коменданта Марье Іванівні, замість любовної пісеньки серги (“знаю по досвіду її вдача й звичай”) – це наводить на думку про його щиросердечне безчестя. Незабаром стає відомо, що Ш. ніколи сватався до Марье Іванівни й одержав відмову (а виходить, його відгуки про неї як про доконаний дурочке суть помста; дворянин, що мстить

жінці, – негідник).

И далі “готовий” образ Ш. не розвивається, але послідовно розкривається в заданому напрямку.

Під час нічної дуелі, на яку викликає його Гринев, ображений відгуком про Машу, Ш. завдає удару шпагою в ту мить, коли супротивник оглядається на несподіваний заклик слуги. Формально це удар у груди, але по суті – у спину суперника, що не збирається бігти, – підлий удар. Потім у читача з’являються самі серйозні підстави запідозрити Ш. у таємному доносі батькам Гринева про двобій (завдяки чому батько забороняє синові й думати про шлюб з Марьей Іванівною). Повна втрата подань про честь визначає й соціальну зраду Ш. Як тільки міцність дістається Пугачову, він переходить на сторону бунтівників, стає одним з їхніх командирів і силою намагається схилити до сполучника Машу, що живе під видом племінниці в тутешньої попаді.

Кульмінаційний пункт “.швабринской” лінії сюжету – сцена, коли в міцності з’являється розгніваний Пугачов, що довідався від Гринева, що Ш. утримує дівчину: дворянин валяється в ногах у випадного козака. Підлість обертається ганьбою.

Кінчає Ш. тим, що, потрапивши в руки урядових військ, показує на Гринева як на пугачовця-зрадника; тільки простодушність головного героя заважає догадатися, що Ш. умовчує на допиті про Марье Іванівну лише тому, що боїться її свідчення на користь Гринева, а не тому, що хоче вберегти її від неприємностей. (Ніщо не перешкодило Ш. у мінуту особистої небезпеки відкрити Пугачову її таємницю й поставити під смертельний удар – і саму дочку повішеного коменданта, і попадю, що вкрила дворянку.)

Зображувати такого “нерухливого” героя (при всій важливості його фігури, оттеняющей і уравновешивающей образ Гринева), нецікаво. Тому Пушкін часто прибігає до прийому непрямого оповідання: сам Ш. залишається за рамками оповідання, читач довідається про нього з розмов інших персонажів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Швабрин Олексій Іванович – характеристика літературного героя