…І квітня 2009 року – 200 років від дня народження Миколи Гоголя, письменника родом з України, який писав російською мовою дія читачів Росії. Здається, немає у світі людини, яка б не чула імені Миколи Гоголя. Для більшості його ім’я асоціюється із міфологічними гіпертрофованими носами, страшилками про Вія та Панночку, громовим скриком Тараса Бульби (“Я тебе породив – я тебе і вб’ю!”), оперою “Черевички” та знаменитою німою сценою з “Ревізора”…
Створивши цілу галерею яскравих образів, Гоголь подарував світу одразу
Герої його творів давно перейшли кордони країн і народів, бо він був великим художником слова і став близьким людям усього світу. Чому? Гоголь споглядав людський рід і бачив у ньому риси, притаманні не одному народу, не одній країні, а людям взагалі. Він писав так: “У мене тільки те й виходило, що я взяв з дійсності, з даних, які були мені відомі…” “Уява молодості не подарувала мені жодного видатного
Творець “Тараса Бульби”, “Вія”, “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”, великий реачіст і містик, Гоголь риси дійсності робив “перлами творення”, тому кожний з його героїв – це цілий художній тип, який відбиває людську природу. Містичне, абсурдне життя гоголівських героїв сповнене глибоким філософським змістом. Воно і реачьне, й ірреатьнс водночас, воно є буттям і грою, мрією і абсурдом, гармонією і хаосом.
Герой повісті “Шинель” – Акакій Акакійович Башмачкін – “маченька людина”, яка намагається сховатися від зіткнення зі справжнім світом – безглуздим і жорстоким. Смішний, наївний, приземлений герой стикається з незрозумілим світом, у якому демонічне хитро переплетене із реачьним.
Акакій Акакійович – втілення людського нещастя. Для нього навіть путнього імені не знайшлося, то й дістав батьківське, ім’я це означає “непоганий” – ані добрий, ані поганий – просто ніякий. “Ніякий Ніякович”. Як стверджують астрологи, ім’я – це доля. І вона в гоголівського героя також ніяка.
Він і не намагається змагатися з долею, де там пливти за течією, тут хоча б не втопитися!
Непоказний, нікчемний чиновник взагалі без розумових здібностей. Такий, що не може навіть простого листа переписати. Акакій мріє про нову шинель – і це найголовніший сенс його нікчемного буття. Процес “будування” нової шинелі споріднений із побудовою нового будинку, нового храму – він займає всі думки Акакія, усі його мрії, розмови.
Коли нарешті цей витвір мистецтва стає власністю замовника, маленькій людині здається, що вона піднялася на один щабель у житті. Акакій навіть наважився підморгнути незнайомці на вулиці…
Достоєвський колись сказав, що “ми всі вийшли з гоголівської “Шинелі”.
Чому? Чи не тому, що більшість з людей саме такі – маленькі люди з безкрилими мріями, які не сягають вище пари модельних чобіт або ексклюзивних гудзиків? Що з того, що один мріє про гудзйки, а інший про “хатинку” на Канарах? Це все явища одного порядку, описані ще у XІX столітті великим письменником Миколою Гоголем, та й досі не подолані людством, навіть у XXІ столітті!
Може, це тому, що ми погано читали твори свого великого земляка?
Шинель – це предметне втілення людських пристрастей до речей, згубні почуття до мертвого об’єкта, це мрія, не гідна нею бути! Чиновник Башмачкін, досягнувши цієї мрії, щасливий щастям малої нікчемної людинки, він втрачає найголовніше – мсту, ціль. Та першого ж вечора дорогоцінну шинель знімають з нього вуличні злодюжки. І для Башмачкіна життя скінчене!
Він помирає з горя, а ііого привид починає мандрувати містом… Гоголівський Башмачкін мандрує просто у безсмертя! Не знайшовши підтримки у байдужому і безсердечному світі, він шаходить співчуття у серцях багатьох читачів і стає тим найживішим серед усіх живих людей.
У цьому й полягає містична сила героїв Гоголя, які зі сторінок його книг ідуть до реального життя, час від часу відроджуючись в інших людях, у нових ситуаціях, у новітні часи.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)