Євген Маланюк народився 20 січня 1897 р. в с. Ново-Архангельське на Херсонщині. Батько його був із чумаків, осілих запорожців. Дід замолоду чумакував.
Мати була дворянського походження, батька ж сам Маланюк називав “українським інтелігентом”. Батько співпрацював у різноманітних часописах, був режисером, учителював, але постійного заняття не мав.
Євген Маланюк здобув середню освіту у реальній школі Єлисаветграда, разом з ним учився Юрій Яновський.
Навчався в Петербурзькому політехнічному інституті. На початку Першої світової
1921-1923 pp. – Є. Маланюк перебуває у польських таборах для інтернованих осіб.
Після цього навчається у Подебрадській академії, отримує диплом інженера, працює у Польщі. З Варшави переїздить до Праги, потім до Мюнхена, а в 1949 р. виїздить до США.
За цей час він видав не одну поетичну збірку:
1923 р. – “Озимина. Альманах двох”, Калуш.
1925
1926 р. – “Гербарій”, Гамбург.
1930 р. – “Земля й залізо”, Париж.
1934 р. – “Земна мадонна”, Львів.
1939 р. – “Перстень Полікрата”, Львів.
1943 р. – “Вибрані поезії”, Львів, Краків.
1951 р. – “Влада”, Філадельфія.
1954 р. – “Поезії в одному томі”, Нью-Йорк.
1959 р. – “Остання весна”, Нью-Йорк.
1964 p. – “Серпень”, Нью-Йорк.
По смерті поета виходить у Мюнхені його книжка “Перстень і посох” (1972 p.).
Есеїстику Євгена Маланюка, що виходила в різних емігрантських українських виданнях, зібрано в двох томах “Книги спостережень”, що видана у Торонто 1962 року.
Основною проблемою, яка цікавила українського поета була проблема національного самоусвідомлення, національної гордості, самовизначення. У світоглядному плані його поезія і проза становлять єдине ціле.
Україна у Є. Маланюка – це “Степова Еллада”, уособлена в образах жінки: Мадонни й Антимарії, коханої і розпусниці, святої і відьми. Це міфологічний простір, що існує в іншому просторі і часі, існує не за звичайними людськими законами.
Є. Маланюк створює власну філософію історії, особливо історії української. Це історія, якою рухають біблійно-міфологічні сили.
Найвищими цінностями для Маланюка-поета і людини були поняття патріотизму, національної гордості, вірності своїй землі, дарма що він знаходився за її межами. Тому такі поетичні рядки звертає він до Батьківщини, завжди писаної з великої літери.
Усе своє життя в еміграції Є. Маланюк уважно стежив за подіями в рідній Україні, тому його творчість є живим відгуком на ці події.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)