Поет своєї епохи (“Біографія”, Е. Маланюк)

Народився на Херсонщині в селянській сім’ї. Закінчив Елизаветградское реальне училище, вступив у Петербурзький політехнічний інститут. Перша світова Війна не дозволила продовжити навчання: його мобілізували й відправили в Київську військову школу.

В 1917 р. Маланюк переходить до лав УНР. Після поразки уряду УНР емігрує в Польщу, а потім у Чехо-Словакию. Там учився в Господарській академії в Подебрадах. Після працював інженером у Польщі. Після Другої світової війни емігрує в Німеччину, потім у США.

Умер Внью-Йорке.

Поет. На Творчості

позначив вплив символізму. Уважав, що художник повинен формувати свідомість націй, бути правдивим, безкомпромісним, вести народ за собою.

Автор поетичних збірників “Стилеті стилос” (1925), “Гербарій” (1926), “Земля й залізо” (1930), “Август” (1964), “Перстень і посохнув” (1972) і ін., культурологічних і історичних досліджень, есе. Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поэзий його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням і жадає від читача неабияких знань із історії, філософії, психології й культурологии.

Хоча Євгеній Маланюк і вважав своїм духівником Павла

Тичину, вірші якого наскрізь пронизані безнадією й розпачем, неможливістю знайти вихід, але це не зовсім улаштовувало Маланюка, тому що він не хотів бути ще одним співаком скарги над стражданням рідної землі. Саме тому автор аналізує, часом досить критично, творчість попередників – О. Олеся, М. Вороного, В. Винниченко й інших, – і розуміє, що причини занепаду й поневоленого положення нашої держави лежать значно глибше політики, їх треба шукати аж на рівні історії націй, її культури й літератури зокрема. Тому кожна думка Євгенія Маланюка є не тільки високо художньо оформленої, але й обгрунтованої

В Маланюка реальний мир виникає крізь призму поэтового “я”, і читач захоплюється символістикою й образністю. Так, у поезії “Стилет або стилос?..” ці предмети несуть на собі не просто пряме, матеріально виражене значення: стилет – короткий кинджал, стилос – паличка для листа. Стилет є символом вічного близького бою сам на сам, свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу. Стилос – це уособлення мистецтва з його, витонченою гармонією, музикантом людських почуттів і магією добра й краси

Стилет або стилос? – не осяг Подвійно Коливаються трагічні ваги

И це не дилема самого Маланюка. Це поетичне – зображення того, що трагедія України викликана її колоніальним статусом, втратою державної незалежності й національної волі, а внаслідок усього – і особистого достоїнства й національної самосвідомості, духовного багатства націй. Крізь все життя автор несе провідну ідею відродження держави через відродження історії

Поезія “Під чужим небом” яскраво описує стан душі поета у вигнанні. Навіть перебуваючи за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот, але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм (“Чужі: і земля, і небо тут, і люди…”) і не знаходить собі місця в “тій” житті (“Чому ж я отут?..”). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю й ліричністю, що навертаються сльози:

Не треба ні паризьких бруківок, Ні Праги вулиць просторих: Усе сняться материнські руки Стара солома рідких дахів (“Під чужим небом”)

И ці дитячі спогаду про красу рідного краю, материнське тепло урізалися в серце поета. Тому несе Маланюк Любов, Красу й Надію навіть крізь холодні реалії нових пор:

Блакить крізь готику підмостків, Дзенькає цемент крізь духу плоть будов И все-таки таки: на початку було – Слово і все-таки таки: начальний дух – Любов!

Це Же В особистості Євгенія Маланюка яскраво виникає образ українця-борця, що “сприймає мир оголеним нервом” і який глибоко переймається завжди актуальною проблемою державної суверенності України, рішення якої він знаходив в спадщині минулого, на й своєму життєвому шляху був смолоскипом надії на світле майбутнє


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поет своєї епохи (“Біографія”, Е. Маланюк)