В шинку “Карета й коні”, яким володіють місіс Хол і її підкаблучник чоловік, на початку лютого з’являється закутаний з голови до ніг таємничий незнайомець. Дістати постояльця в зимовий день дуже не просто, а приїжджий щедро платить. Його поведінка здається все більш дивним, все більше насторожує оточуючих. Він дуже дратівливим, уникає людського суспільства.
Коли він їсть, то прикриває рот серветкою. Голова його вся обмотана бинтами. До того ж айпінгскім провінціалам (містечко в Південній Англії) ніяк не зрозуміти, чим він займається.
По
Гріффін, чиє ім’я ми дізнаємося багато пізніше, прагне повернути собі своє колишнє стан, стати видимим, але терпить невдачі і все більше дратується. До того ж у нього вийшли гроші, його перестали годувати, і він йде, користуючись своєю невидимість, на грабіж. Звичайно ж, підозра насамперед падає на нього.
Герой потроху сходить з розуму. Він за природою людина дратівлива, і зараз це проявляється нагляднейшим чином. Голодний, змучений постійними
До того ж, рятуючись від переслідувачів, Невидимка наштовхується на волоцюгу Марвела, іменованого “містер Марвел” – можливо тому, що на ньому незмінно надітий пошарпаний циліндр. І він дуже розбірливий за частиною взуття. І не дивно – ніщо так не потрібно волоцюгу, як хороші черевики, нехай і пожертвувані. Ось в один прекрасний момент, приміряючи і оцінюючи нові черевики, він чує Голос, що лунає з порожнечі. До числа слабкостей містера Марвела відноситься пристрасть до спиртного, тому йому не відразу вдається повірити самому собі, але доводиться – невидимий голос пояснює йому, що побачив перед собою такого ж відкинутого, як і він сам, пожалів його і заодно подумав, що той може йому допомогти.
Адже він залишився голий, загнаний, і містер Марвел потрібен йому в помічники. Насамперед треба дістати одяг, потім гроші. Містер Марвел спочатку виконує всі вимоги – тим більше що Невидимка не залишив своїх агресивних нападок і являє собою чималу небезпеку. У Айпінзі йдуть приготування до свята. І перш ніж остаточно піти з Айпінзі, Невидимка влаштовує там розгром, перерізає телеграфні дроти, краде одяг вікарія, забирає книги зі своїми науковими записами, навантажує всім цим бідолаху Марвела і віддаляється з поля зору місцевих обивателів.
На навколишніх місцях люди частенько бачать те що мелькають в повітрі пригорщі монет, а то й цілі пачки банкнот. Марвел все поривається втекти, але його кожного разу зупиняє невидимий Голос. І він чудово пам’ятає, які чіпкі у Невидимки руки. Востаннє він зовсім вже зібрався відкритися випадково зустрінутому матросу, але негайно виявив, що Невидимка поруч, і замовк. Але тільки на час.
Занадто багато накопичилося в кишенях грошей.
І ось одного разу доктор Кемп, спокійно сидів у своєму багатому, заповненому слугами будинку і зайнятий науковою роботою, за яку мріяв бути удостоєним звання члена Королівського суспільства, побачив стрімко біжить у пошарпаному шовковому циліндрі. В руках у нього були перев’язані мотузкою книги, кишені, як потім з’ясувалося, набиті грішми. Маршрут цього товстуна прокладений був на рідкість точно.
Спочатку він сховався в шиночку “Веселі крікетіста”, а потім попросив якнайшвидше доставити його в поліцію. Ще хвилина, і він сховався в найближчому поліцейському відділку, де попросив негайно ж замкнути його в найнадійнішою камері.
А в дверях доктора Кемпа пролунав дзвінок. За дверима нікого не виявилося. Повинно бути, пустували хлопчаки. Але в кабінеті з’явився невидимий відвідувач. Кемп виявив темна пляма на лінолеумі.
Це була кров. У спальні простирадло виявилася розірвана, постіль зім’ята. І отут він почув голос: “Боже мій, та це Кемп!” Гріффін опинився університетським товаришем Кемпа.
Після того як переляканий до напівсмерті містер Марвел сховався в шиночку “Веселі крікетіста”, що мав жагою помсти Невидимка спробував туди прорватися, але це скінчилося бідою. Про Невидимцеві вже протрубили у всіх газетах, люди вжили заходів безпеки, а в одного з відвідувачів “Веселих крикетистів” – бородатого чоловіка в сірому, судячи з акценту, американця, виявився шестизарядний револьвер, і він взявся віялоподібно стріляти в двері. Одна з куль і потрапила Гріффіну в руку, хоча небезпечної рани не було.
Пошуки тіла результату не дали, а Гріффін тоді ж з’явився у Кемпа.
З розповіді, який Гріффін повідав своєму однокашники, ми і дізнаємося його передісторію.
Гріффін – талановитий, на межі геніальності вчений, однак його кар’єра складалася не кращим чином. Він займався медициною, хімією і фізикою, але, знаючи, які звичаї панують у науковому світі побоювався, що його відкриття присвоять менш обдаровані люди. Врешті-решт йому довелося піти з провінційного коледжу і оселитися в якомусь трущобной лондонському будинку, де на перших порах ніхто йому не заважав. Не було тільки грошей.
Тут і починається ланцюг злочинів Гріффіна. Він грабує свого батька, відібравши у нього чужі гроші, і той кінчає життя самогубством. У Гріффіна ж – ні краплі каяття. Він так зосереджений на своїй справі, що ніякі інші міркування він не бере до уваги. Нарешті настає година довгоочікуваного відкриття.
Але як жити далі? Гроші закінчуються, сусіди і домогосподар в чомусь його підозрюють. Надто він не схожий на інших. І займається чимось незрозумілим. Треба тікати з став незатишним будинку. Але для цього спершу стати невидимим.
А це болісний процес. Тіло горить, як у вогні, він втрачає свідомість. Його охоплює жах побачивши власного, що стає немов би прозорим тіла.
Коли домогосподар з пасинками вривається в кімнату, то, на подив, нікого в ній не виявляє. А Гріффін вперше відчуває всі незручності свого становища. Вийшовши на вулицю, він зауважує, що кожен, кому не лінь, штовхає його, візники ледь не збивають його з ніг, собаки переслідують моторошним гавкотом.
Треба спершу одягнутися. Перша спроба пограбувати магазин закінчується невдачею. Але тут йому на очі потрапляє бідна лавка, завалена старими гримувальними приладдям.
Розпоряджається нею якийсь нещасний горбань, якого він зав’язує в простирадло, позбавляючи тим самим можливості врятуватися і, швидше за все, прирікаючи на голодну смерть. Але з крамниці виходить той самий чоловік, який потім з’явиться в Айпінзі. Залишається тільки замести сліди свого перебування в Лондоні. Гріффін підпалює будинок, знищуючи всі свої препарати, і ховається в Південній Англії, звідки при бажанні легко перебратися до Франції. Але спочатку необхідно навчитися переходити з невидимого в видиме стан.
Однак справа не ладиться. Гроші скінчилися. Пограбування розкривається.
Організовано гонитва. Газети повні сенсаційними повідомленнями. І в такому стані Гріффін з’являється у доктора Кемпа – голодний, зацькований, поранений. Він і раніше був людиною неврівноваженою, А тепер у нього визріває манія людиноненависництва. Відтепер він – Невидимка – хоче керувати людьми, що на десятиліття встановивши царство терору. Він умовляє Кемпа стати його спільником.
Кемп розуміє, що перед ним – небезпечний фанатик. І він приймає рішення – пише записку начальнику місцевої поліції полковнику Едлаю. Коли той з’являється, Гріффін спочатку не збирається його чіпати. “Я з вами не сварився”, – говорить він. Йому потрібен зрадник Кемп.
Але у полковника запозичений у Кемпа пістолет, і він падає черговою жертвою Гріффіна. Потім слід абсолютно безглузде вбивство керуючого лорда Бердка, озброєної всього лише тростиною при вигляді висить у повітрі залізного прута.
Але Невидимця вже шукають – за планом, складеним Кемпом. Дороги засипані товченим склом, по всій окрузі скачуть кінні поліцейські, двері та вікна будинків замкнені, в проходять поїзда неможливо проникнути, всюди нишпорять собаки. Гріффін – як зацькований звір, а зацькований звір завжди небезпечний.
Але йому ще треба помститися Кемпу, який після вбивства Едлая перетворюється з мисливця в переслідуваного. За ним женеться страшний невидимий супротивник. На щастя, вже на останньому подиху Кемп виявляється в натовпі земляків, і тут Гріффіна чекає кінець. Кемп хоче його врятувати, але оточуючі невблаганні. І поступово у всіх на очах знову виникає красивий, але весь поранений чоловік – Гріффін невидимий, поки він живий,
Втім, останнє дійова особа цього роману – не Кемп, не Гріффін, а містер Марвел. Він одягнули, придбав на вкрадені у Гріффіна гроші кабачок “Веселі крікетіста” і користується великою повагою в окрузі. А щовечора він замикається від людей і намагається розгадати таємницю Гріффіна. Мало не останні його слова: “Ось голова була!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)