Я не зовсім погоджуюсь з думкою про те, що краще людина без грошей, ніж гроші без людини. Принаймні у першій частині фрази міститься певна неправда. Адже людина без грошей, на жаль, не тільки не може фізично існувати – годувати своїх дітей, задовольняти потреби у їжі, одязі тощо, а й морально не почувається повноцінною.
Доказом цього є те розшарування суспільства за матеріальним статком, яке наразі спостерігаємо навколо. Люди працюють часом і багато, але отримують мізерну платню. Отож вони не можуть дозволити собі купити фрукти, м’ясо,
Та саме тому, що завжди існували й існуватимуть люди, для яких за грошима людини не видно.
Яскравим прикладом може слугувати образ Терентія Пузиря, який не дуже опікувався, чим годують робітників, що примножують його багатство своєю працею. Він, звичайно, добрий хазяїн, і сам умів працювати й заробляти гроші, та на якомусь етапі сталося так, що гроші заволоділи його розумом і почуттями. Отож і став Пузир уособленням грошей без людини.
З жалем дивиться читач на те, як людина з грішми перетворилася на уособлення грошей без людини.
Наразі ця
Отже, краще нехай людина, що працює, завжди матиме гроші, а люди з великими грошима не втрачають людяність на шляху накопичування грошей. Тоді ніхто не скаже: “Краще людина без грошей, ніж гроші без людини”.