ЛЕДАЩО (Баляда) Зле подумай,- то лукавий Мов за руку поведе. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде,- З предка, з діда хуторами Незавидний жив козак. Сотник-предок на полях, З яструбами-козаками, І з вильотами, усами, Сіяв ляха по степах: Шаблю – кіска вищербляла, Шапка – маком розцвітала.
Коник – соколом літав… А у внука над стіною Шабля вищербилась – ржою. Кінь – на стійлі задрімав, Замість шаблі та рушниці Брязка чарка по полиці, Ляха – в пляшці воював. Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили
Він душею – І без праці, без трудів – Поєднать схотів чортів; І північною добою Із руки своєю кров’ю Лист лукавим написав, І зжидав гостей на лаві… (Зле задумав – а лукавий Мов над шиєю стояв). Жде та жде їх…
Під полою Поле й ліс приспала ніч; Вже понурою порою Півень проспівав північ; Світло в небі догоряло: Все, як в кладбищі, мовчало – Не шархне на гілці лист… К світу – вихрі закрутили, Писк піднявши, пси завили: Бризки, регіт, гомін, свист! Вся земля заколихалась, Стая пугачів
Та людська хата Не для нас… – Чорти! Беріть! Будем в пеклі душу гріть!.” І з громовими словами Двірня,- в пір’ї, в ковтунах, Ланцюгами, кайданами На руках і на ногах,- Козака кругом вмотали; Як листок, козак трусивсь!
(Чорт на страхи не дививсь). Грім креснув, і дощ полився… В ад тягли… Козак моливсь…
І аж в пеклі б опинився – Якби не… – пробудивсь. Село Милюшки, 1830.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)