Яблуко розбрату виконало свою чорну справу найкращим чином: Еріда знала, куди цілити – адже нема нічого страшнішого від помсти розгніваної ображеної жінки. Золоте яблуко із саду Гес-перид, що мало на боці напис “Наипрекраснішіи”, розгорнуло не тільки десятилітню Троянську війну, у якій полягло безліч героїв, а й наклало свій відбиток на життя кожного, хто в. ній брав участь: Агамемнона вбила дружина за те, що цар приніс у жертву богам їх рідну доньку, Менелая кілька років затримували шторми, Аянт і його кораблі розбились і потонули, а
Несолодка доля чекала й на троянця Енея: мало того, що його прадід Ассарак був братом Ілу, прадіда Париса (а цього вже достатньо, щоб мстива Зевсова дружина його ненавиділа), головне, що матір’ю Енея була Венера, яка виграла у суперечці трьох богинь. І третьою з обставин, що спричинили такі довгі й повні небезпек мандри троянців, бул. о пророцтво, у якому сказано, що улюблене місто Юнони – Карфаген – буде зруйновано руками вцілілих жителів Іліону.
Приблизно так починаються всі легенди про Енея, другорядного учасника Троянської війни, збереженого богами
” Енеїда “, незважаючи на назву й ту постать, яка постійно в центрі уваги читача, є поемою не стільки про Енея, скільки про Рим, тлом для якого виступає троянець і його мандри. Заснування великого міста, яке потім стане столицею найвелїчнішої, та наймогут-нішої імперії, потребувало дивовижної легенди, змістом якої стали б мандри героя, що здолав усі перешкоди на своєму шляху, переборов супротивників, усупереч волі Безсмертних виконав призначення, а формою – розкіш поетичного стилю й пишність роботи автора над тими словами, образами та віршами, які передають зміст легенди. І це було зроблено якнайкраще.
Якщо звертатися безпосередньо до образів твору, то особисто у мене Еней не викликає тої симпатії та пошани, як герої давньогрецьких сказань. Благочестивий Еней (піус Енеус рефреном іде крізь усю поему), який був повністю пасивним оруддям у руках Богів (чого варта Історія з Дідоною!), є надто прісним на мій погляд. До того ж, я вважаю, що чоловік, який здатен покинути й зрадити кохану жінку, не вартий нічого.
А ось головному ворогу Енея (серед смертних), Турну, я лавровий вінок сплету…
Отже, мною “Енеїда” читається, перш за все, як один із кращих (не забуваймо, будь ласка, “Буколіки” й “Георгіки”!) творів пера Вергілія; як поема-взірець ліричності та майстерності слова; твір, який вкупі з “Римською історією від заснування міста” Тіта Лівія дає можливість зрозуміти той духовний (!) фундамент, що покладений в основу походження латинян, насолодитись самими подіями легенди, а потім, надихнувшись, піти перечитувати Данте, у якій є місце й Мантуанцю, що виступив провідником моєму улюбленому поету Флоренції. Але це вже інша історія…
(2 votes, average: 2.50 out of 5)