Вірш ” ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА… ” входить до збірки “Земне тяжіння” . У ньому В. Симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля людську гідність. Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням: Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Поезія має Глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. Саме людина створює цей світ, і
Людина – це цілий світ. Вона особлива, неповторна особистість: Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні.
Вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? Чи гідний я високого імені Людини? Що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, бо ж Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди…
А сьогодні все – озера, гаї, степи – для тебе. Отож проживи життя
Людина повинна відчути власну значущість, власну гідність на цьому світі.
Василь Симоненко
Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні.
Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба,
Кохати спішити треба – Гляди ж не проспи! Бо ти на землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.