Мені на згадку приходять слова відомого поета В. Симоненка:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні…
Невеличка строфа, але тут – безодня змісту. Адже дуже часто люди забувають про свою неповторність, про цінність свого духовного світу. Люди не займаються самовдосконаленням, а, навпаки, деградують, зливаються із сірою масою, стають “як усі”. Але ж цей заклик “як усі!” є загибеллю для особистості. Tpeба завжди пам’ятати, що людина –
На світі немає повністю однакових людей. У кожному є щось своє, неповторне. Xай це буде якась геніальна ідея чи може просто посмішка, але своя, особлива.
З усвідомлення своєї неповторності починається усвідомлення життя як найвищої цінності. Тут варто згадати великого діяча української літератури І. Франка та одну з його головних ідей, яка полягає в тому, що “правдивий, живий чоловік, людська одиниця” є найбільшою коштовністю на землі, бо вона – носій духу. Життя людське – це дивовижний витвір. Можна багато чого шукати і багато чого перепробувати. І не боятися при цьому помилок.
Людина мусить боротися і мати свій вибір. Тільки тоді кожен з нас стане щасливим.