У справжньому шедеврі лірики – поезії “Різдво” – Б.-І. Антонич християнську місію проектує на Лемківіцину, з її язичницькими повір’ями й поклоніннями. В українському середовищі розігрується біблійне дійство, бо лемки уподібнюються до волхвів: “Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий”, тобто подарували хліб. У поезії “Різдво” бачимо не нове потрактування Біблії, за якою “народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі”, а показ того, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують
Кожна людина здобуває первісні знання там, де народилася, а сам автор уперше почув про Бога і Діву Марію саме на Лемківщині, тож і не дивно, що на свято Різдва прийшли не Три Царі, а “лемки у крисанях і принесли місяць круглий”.
Справді, на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять обійстя і освячують його. Поганський місячний знак – “золотий горіх” – опиняється у долоні Марії, котра тільки здогадується, які випробування доведеться витримати її Синові. Залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську і пантеїстичну традиції, робить іншим власне світосприйняття.
Богдан-Ігор Антонич
Різдво
Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії місяць – золотий горіх.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)