Криничко, дай водички! Загубили зірки свої очі в криниці. Залишили в безодні палаючий зір, Ніби просять безсилі чистої водиці,
Ніби з неба землі посилають докір. Вода – це не забаганка, а перша життєва необхідність. Але як подивишся на ту криницю з брудною водою, то стає страшно. Куди ми йдемо? Людство, мабуть, думає, що природа вічна і вода нікуди не подінеться.
Але ж це зовсім не так. На сьогоднішній день вчені заявляють, що кількість води у водоймищах значно зменшилась, а водичку з кринички пити взагалі заборонено. “Коли зникне останнє
Від екологічного злету оживають серця, Не втягніть Україну в пекельну могилу, Бо з загробному світу нема вороття. Ми очистим криницю, і запахнуть світанки, І лелека достане ту воду із дна, Що цілющою стане із ночі до ранку,
Наші очі ж тепер – то її глибина…