Вода шумить!.. Вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! Що рибка смик – то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, – а сумує! Сумує він, – аж ось реве.
Аж ось гуде, і хвиля утікає!.. Аж гульк!., з води дівчинонька пливе, 1 косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вона й співа: – Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький. На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
Коли
Ти ж бачиш сам, – не скажеш: ні, – Як сонечко і місяць червоненький – Хлюпощуться у нас в воді на дні – І із води на світ виходять веселенькі! Ти ж бачиш сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою. Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, – Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою! Зирни сюди!..
Чи се ж вода?.. Се дзеркало, – глянь на свою уроду!.. Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка невзгоду! Вода шумить!.. Вода гуде… І ніженьки по кісточки займає!..
То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!.. Вона ж морга, вона й співа… Гульк!.. – приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..
І більше вже ніде не бачили Рибалки!..
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Сюжет балади “Рибалка” навіяний П. Гулаку-Артемовському відомим твором видатного німецького поета Гете. Але твір має виразні національні ознаки, наближений до фольклорного твору високою емоційністю (вживається багато окличних речень, звертань, вигуків), вживанням зменшувально-пестливих слів, використанням казково-легендарного сюжету про зваблення молодих рибалок міфічними річковими істотами – русалками. Романтично налаштований юнак, який прагнув кохання, піддався чарам дівчиноньки і пропав на дні ріки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)