(Новорічна казка)
Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі,
Кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, а дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – непорядок, Куфайку з-під лопаток – як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила. Голодні небом, випростались туго, Ковтали з неба синє мерехтіння, А в дядька в серці –
Кому – перса дівочі, кому – смерть серед ночі, Щоб тебе доля побила, а Кирилові, прости господи,- крила). Жінка голосила: “Люди як люди, Їм доля маслом губи змастила. Кому – валянки,
Кому – мед од простуди, Кому – жом у господу, а цьому гаспиду, прости господи,- крила?!” Так Кирило до тями брів, І, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі, Насміхалися зорі з Кирила, І, пробивши сорочку вночі, Знов кипіли пружинисті крила. Так Кирило з сокирою жив, На крилах навіть
Крилами обгородився. А ті крила розкрали поети, Щоб їх муза була небезкрила, На ті крила молились, естети, І снилося небо порубаним крилам. (Кому – нові ворота, кому – ширшого рота,
Кому – сонце в кишеню, кому – дулю дешеву, Щоб тебе доля побила, а Кирилові – не пощастить же отак чоловікові – крила).
Коментар Казка, жарт, літературне бешкетництво і глибокий філософський зміст поєдналися у вірші І. Драча “Крила”. Крила – це символ польоту, мрії. Мрійників часто вважають диваками, але саме вони – рушійна сила людського прогресу.
Дехто про крила мріє, а декому, як от дядькові Кирилові, вони виявилися зайвими. Єдине, що зміг використати їх як будівельний матеріал… Поезія в оригінальній формі висміює бездуховність і корисливість, “безкрилість”, які роблять з людини звичайного споживача-обивателя.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)