(1911)
Літературний рід: драма.
Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема).
Тема: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах.
Головна ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Дійові особи: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, “Той, що греблі рве”, “Той, що в скалі сидить”; доля.
Сюжет
Перша дія. Старезний, предковічний ліс
Друга дія. Пізнє літо – мати докоряє Лукашеві, що він все грає, а робота стоїть – коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша каже їй, що не гоже дівці упадати за парубком,
Третя дія. Хмарна осіння ніч – біля хати Лукаша чорніє постать Мавки – з лісу виходить Лісовик і дивується, що Мавка тут, а не в “Того, що в скалі сидить” – Мавка пояснює, що саме він визволив її своїм злочином, перетворивши Лукаша на вовка – почувши вовче виття, яке доходило до кам’яної печери, Мавка розповідає, що прокинулась і силою чарівних слів урятувала Лукаша, повернувши йому людську подобу – мати докоряє Килині, що та довго спить і погана господиня – Ки-лина, вибігши по воду, помічає постать Мавки й запитує, чого та прийшла – Мавка відповідає: “Стою та дивлюся, які ви щасливі” – Килина говорить: “А щоб ти стояла у чуді та в диві!” – Мавка раптом перетворюється на вербу – з лісу виходить Лукаш, на нього накинулася Килина й обізвала п’яницею, він відповів: “Мовчи! Не скигли!” – на запитання Лукаша, куди подівся дядьків дуб, вона відповіла, що продала купцям, щоб не вмерти з голоду – з хати вибігає мати й радіє синові, скаржиться на тяжке життя з “отою відьмою” – Лукаш докоряє матері, що їй судилося бути відьомською свекрухою – до них підходить хлопчик із сопілкою, зробленою з верби-Мавки, і просить Лукаша заграти на ній – Лукаш починає грати й чує голос Мавки, випускає з рук сопілку й запитує в Килини, що то за верба – Килина просить Лукаша зрубати вербу, Лукаш ударив раз по стовбуру, замахнувся вдруге й опустив руки – тут кинулася Килина, вихопила сокиру й замахнулася – у цю мить метеором-вогнем з неба злетів Перелесник і обійняв вербу, спалахнув вогонь і, досягнувши верховіття, перекинувся на хату – мати й Килина виносять із хати добро разом із Злиднями – Килина просить Лукаша покинути ліс і повернутися в село – Лукаш не погоджується – Килина йде геть – аж тут з-за берези виходить легка, прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем – Мавка ні в чому не звинувачає Лукаша.
Твір закінчується ремаркою, що сприймається як вірш у прозі (Лукаш починає грати, тьмяний зимовий день зміняється на ясну весняну ніч, Мавка спалахує давньою красою в зорянім вінці, Лукаш кидається до неї, білий цвіт огортає закохану пару, переходить у заметіль, коли завірюха вщухла, стає видно Лукаша, що сидить сам, прихилившись до берези, на його вустах щаслива усмішка, очі заплющені, з неба падає сніг).
Літературознавці про твір. Оскільки поема Лесі Українки “Лісова пісня” є одним із найвиразніших взірців неоромантичного стилю, прослідкуємо найхарактерніші його риси у творі:
Уже сам жанр (драма-феєрія) передбачає поєднання реального й фантастичного, інтуїтивно-символічного; а також особливу потужність ліричного струменя. Конфлікт твору – це неспівмірність духовно-піднесеного й матеріально-приземленого в душі, боротьба Людини в людині. У “Лісовій пісні” зіставляються два світи – гармонійно-досконалий (утілюється в панорамі одуховленої природи) і дисгармонійно-примітивний (утілюється в житті людського суспільства). Ціла тканина драми наскрізь символічна, усі її персонажі й деталі є знаками певних духовних станів. Так, Перелесник і “Той, що греблі рве” символічно втілюють волю, молодість, чин; Водяник, навпаки, – старість, поміркованість.
Столітній дуб на галявині біля Лукашевої хати – символ єдності людини й природи. Отож, зрізавши й продавши цей дуб, мати й Килина тим самим остаточно позбавляють себе можливості влитися в гармонію світу, тобто сягнути щастя.
Символічними є п’ятеро центральних персонажів. Лукаш уособлює людину й відповідно дві грані її душі – духовну й матеріальну, які втілюються симетрично у двох парах образів: досконалого дядька Лева й ще досконалішої Мавки; примітивної матері й ще примітивнішої Кили-ни. Тобто, не вплив середовища, не зіткнення з тими чи іншими людьми визначають вчинки, життєву настанову Лукаша, а навпаки, його душа зумовлює середовище: коли в Лукашеві переважає духовна грань, вона втілюється в образах дядька Лева і згодом Мавки, коли переважає матеріальна, – утілюється в образах матері й згодом Килини.
Неоромантична проблематика твору:
А) людина і природа;
Б) людина і мистецтво;
В) проблема добра і зла;
Г) проблема кохання;
Г) проблема самозради.
Глибиною думок, красою поетичних образів драма-феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки постала нарівні з такими творами світової класики, як “Сон літньої ночі” В. Шекспіра і “Пер Гюнт” Г. Ібсена. Зокрема М. Рильський назвав цей твір “діамантовим вінцем Українки” (В. Пахаренко).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)