Коротко про “до Основ’яненка”

(1839)

Літературний рід : лірика.

Жанр : послання.

Вид лірики : громадянська.

Провідні мотиви : захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рід­ного народу.

Про твір : поштовхом до написання романтично-величального по­слання “до Основ’яненка” стала публікація в “Отечественньїх записках” нарису Г. Квітки-Основ’яненка “Головатий (Нарис для історії Малоро­сії)”, який справив на Т. Шевченка глибоке враження. Поет заохочував свого старшого побратима

висвітлювати історико-героїчну, патріотичну тематику, спонукав відтворювати в усій величі героїку минулого Украї­ни, щоб розбудити пасивних сучасників для боротьби за соціальне й на­ціональне розкріпачення народу, тим самим не розриваючи вісь безперер­вності історичного часу.

Поезія пройнята народнопоетичною символікою: місяць, вітер, чай­ка, степ, могили, домовина. Тропи також мають народнопісенне похо­дження: порівняння (“Чайка скиглить літаючи, // Мов за дітьми пла­че”)’, персоніфікація (“На тім степу скрізь могили // Стоять та суму­ють”)’, постійні епітети (“сине море”, “червоні

жупани”, “чужі люде”, “слава козацькая”). Усе це сприяє висловленню основних ідей послання:

Минуле має дати відповідь на проблеми сучасності, щоб дізнати­ся, “Чия правда, чия кривда // чиї ми діти”; Заклик поета оспівувати героїчне минуле народу; Віра в безсмертя рідного народу, його мови, культури.

Елегійні описи славного історичного минулого, яке не вернеться, звеличення козацтва, сцени звитяжних козацьких походів характерні й для інших ранніх творів Т. Шевченка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Коротко про “до Основ’яненка”