Аналіз твору
Тараса Шевченка “До Основ’яненка”
1839 р.
Літературний рід : лірика.
Жанр : послання.
Вид лірики : громадянська.
Провідні мотиви : захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу.
Про твір : поштовхом до написання романтично-величального послання “До Основ’яненка” стала публікація в “Отечественньїх записках” нарису Г. Квітки-Основ’яненка “Головатий (Нарис для історії Малоросії)”, який справив на Т.
Поезія пройнята народнопоетичною символікою: місяць, вітер, чайка, степ, могили, домовина. Тропи також мають народнопісенне походження: порівняння (“Чайка скиглить літаючи, // Мов за дітьми плаче”)’, персоніфікація (“На тім степу скрізь могили // Стоять та сумують”)’,
- минуле має дати відповідь на проблеми сучасності, щоб дізнатися, “Чия правда, чия кривда // чиї ми діти”; заклик поета оспівувати героїчне минуле народу; віра в безсмертя рідного народу, його мови, культури.
Елегійні описи славного історичного минулого, яке не вернеться, звеличення козацтва, сцени звитяжних козацьких походів характерні й для інших ранніх творів Т. Шевченка.