У шість років хлопчик прочитав про те, як удав ковтає свою жертву, і намалював змію, що проковтнула слона. Це був малюнок удава зовні, однак дорослі затверджували, що це капелюх. Дорослим завжди потрібно все пояснювати, тому хлопчик зробив ще один малюнок – удава зсередини. Тоді дорослі порадили хлопчикові кинути цю дурницю – за їхніми словами, випливало побільше займатися географією, історією, арифметикою й правописом. Так хлопчик відмовився від блискучої кар’єри художника.
Йому довелося вибрати іншу професію: він виріс і став льотчиком,
Це відбулося в Сахарі. Щось зламалося в моторі літака:
Льотчик повинен був виправити його або загинути, тому що води залишалося тільки на тиждень. На світанку льотчика розбудив тоненький голосок – малюсіньке маля із золотими волоссями, що неведомо як потрапило в пустелю, попросив намалювати йому баранчика. Здивований льотчик
Вся планета була завбільшки з будинок, і Маленькому принцові доводилося доглядати за нею: щодня прочищати три вулкани – два діючих і один погаслий, а також висапувати паростки баобабів. Льотчик не відразу зрозумів, яку небезпеку представляють баобаби, але потім догадався й, щоб застерегти всіх дітей, намалював планету, де жив ледар, що не виполов вчасно три кустика. А от Маленький принц завжди приводив свою планету в порядок.
Але життя його була сумної й самотньої, тому він дуже любив дивитися на захід – особливо коли йому бувало смутно. Він робив це по нескольку раз на дню, просто пересуваючи стілець слідом за сонцем
Усе змінилося, коли на його планеті з’явилася чудесна квітка це була красуня із шипами – горда, уразлива й простодушна. Маленький принц полюбив її, але вона здавалася йому примхливої, жорсток і зарозумілої – він був тоді занадто молодий і не розумів, як опромінив його життя ця квітка. І от Маленький принц прочистив востаннє свої вулкани, вирвав паростки баобабів, а потім попрощався зі своєю квіткою, що тільки в момент прощання зізнався, що любить його.
Він відправився мандрувати й побував на шести сусідніх астероїдах. На першому жил король: йому так хотілося мати підданих, що він запропонував Маленькому принцові стати міністром, а маля подумало, що дорослі – дуже дивний народ. На другій планеті жив честолюбець, на третьої – п’яниця, на четвертої – ділова людина, а на п’ятої – фонаршик. Всі дорослі здалися Маленькому принцові надзвичайно дивними, і тільки Фонаршик йому сподобалася: ця людина залишався вірний угоді запалювати по вечорах і гасити по ранках ліхтарі, хоча планета його настільки зменшилася, що день і ніч мінялися щохвилини. Не будь тут так мало місця.
Маленький принц залишився б з Ліхтарником, тому що йому дуже хотілося з ким-небудь подружитися – до того ж на цій планеті можна було любуватися заходом тисячу чотириста сорок раз у добу!
На шостій планеті жив географ. А оскільки він був географом, йому покладалося розпитувати мандрівників про ті країни, звідки вони прибутку, щоб записувати їхні оповідання в книги. Маленький принц хотів розповісти про свою квітку, але географ пояснив, що в книги записують тільки гори й океани, тому що вони вічні й незмінні, а квіти живуть недовго.
Лише тоді Маленький принц зрозумів, що його красуня незабаром зникне, а він кинув її одну, без захисту й допомоги! Але образа ще не пройшла, і Маленький принц відправився далі, однак думав він тільки про свою покинуту квітку
Сьомий була Земля – дуже непроста планета! Досить сказати, що на ній налічується сто одинадцять королів, сім тисяч географів, дев’ятсот тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п’яниць, триста одинадцять мільйонів честолюбців – разом біля двох мільярдів дорослих. Але Маленький принц подружився тільки зі змійкою, Лисом і льотчиком. Змія обіцяла допомогти йому, коли він гірко пошкодує про свою планету. А Лис навчив його дружити.
Кожний може когось приручити й стати йому іншому, але завжди потрібно відповідати за ті, кого приручив. І ще Лис сказав, що зірко одне лише серце – самого головного очами не побачиш. Тоді Маленький принц вирішив повернутися до своєї троянди, тому що був за неї у відповіді. Він відправився в пустелю – на те саме місце, де впав. Так вони з льотчиком і познайомилися. Льотчик намалював йому баранчика в шухлядці й навіть намордник для баранчика, хоча раніше думав, що вміє малювати тільки удавів – зовні й зсередини.
Маленький принц був щасливий, а льотчикові стало смутно – він зрозумів, що його теж приручили. Потім Маленький принц знайшов жовту змійку, чий укус убиває в півхвилини: вона допомогла йому, як і обіцяла. Змія може всякого повернути туди, звідки він прийшов, – людей вона повертає землі, а Маленького принца повернула зіркам.
Льотчикові маля сказало, що це тільки на вид буде схоже на смерть, тому засмучуватися не потрібно – нехай льотчик згадує його, дивлячись у нічне небо. І коли Маленький принц розсміється, льотчикові здадуться, начебто всі зірки сміються, немов п’ятсот мільйонів бубенцов.
Льотчик полагодив свій літак, і товариші зраділи його поверненню. З тієї пори пройшло шість років: потроху він утішився й полюбив дивитися на зірки. Але його завжди охоплює хвилювання: він забув намалювати ремінець для намордника, і баранчик міг з’їсти троянду. Тоді йому здається, що всі бубенци плачуть.
Адже якщо троянди вже немає на світі, все стане по-іншому, але жоден дорослий ніколи не зрозуміє, як це важливо.
Е. Д Мурашкинцева
(3 votes, average: 4.67 out of 5)