Великий французький письменник А. де Сент-Екзюпері говорив, що для нього “існує лише одна проблема, одна-єдина у світі – повернути людям духовну сутність, духовні турботи”. Із цією метою він пише філософську казку-притчу “Маленький принц”. Чому саме казку, адже цей жанр призначено здебільшого для дітей? Сам автор відповідає: “Всі дорослі спочатку були дітьми…”. Крім того, на його думку, дитина – це душа світу, її бачення – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих.
Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом.
Маленький принц, потрапивши на Землю, відкриває для себе новий світ з іншими людьми. Він зі здивуванням помічає, що люди поспішають, стараються економити час, але витрачають його недоцільно, не вміють для свого задоволення
Лис пояснив йому, що дружба – це коли люди потрібні один одному і відповідають один за одного. І найдорожчим виявляється те, у що вкладаєш свою працю, турботи, час і душу. Справжній друг – то дорогий скарб. Люди “купують речі готовими у торговців.
Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів”. Отже, друга треба знайти і заслужити його довіру. У розмові з льотчиком маленький принц говорить: “Люди на твоїй планеті вирощують п’ять тисяч троянд в одному саду… і не знаходять того, що шукають…”. А “найголовнішого очима не побачиш… Це як із квіткою.
Якщо ти любиш квітку, що росте десь на зірці,- вночі тобі приємно дивитися на небо. Всі зірки розцвітають”. Казка сповнена образами-символами, що несуть у собі глибокий філософський зміст.
Це і троянда, і Лис, і Змія, і криниця з живою водою, і поїзди, і сам Маленький принц, і багато інших. Сент-Екзюпері прагнув, щоб люди, прочитавши казку “Маленький принц”, замислилися над важливими питаннями сенсу буття людства і окремої людини: для чого людина живе, що в її житті найголовніше, які цінності є справжніми, а які фальшивими. Письменник утверджує думку про необхідність наповнити життя духовним змістом.