Чи смішний ліхтарник? (за казкою-притчею “Маленький принц”) (Твір-мініатюра) “Маленький принц” Антуана де Сент-Екзюпері – це філософська казка. її герой відвідує різні планети. Розповіді про кожну зустріч із жителями цих планет – маленькі притчі. На п’ятій крихітній планеті, куди прилетів Маленький принц, містилися тільки ліхтар і ліхтарник.
Ця планета в космосі була як світлофор: щохвилини ліхтарник гасив і запалював ліхтар. Він це робив згідно з давньою угодою. Колись, як говорить сам ліхтарник, це мало сенс.
Тепер
Тому його робота втратила всякий сенс. А він сам здається дурною, безглуздою людиною й тому смішним. Маленький принц сказав би: “Дивні люди ці дорослі”. Але є й інша сторона того, що робить ліхтарник. І не одна.
Маленький принц міркує: “Коли він запалює, свій ліхтар – начебто народжується
Думаю, він хотів сказати, що є речі, які не мають практичного змісту, але, якщо вони гарні, вже в цьому їхня користь. Наприклад, 8 березня ми даруємо квіти мамам і вчителям-жінкам. Вони радіють, тому що квіти гарні, тому що їх даруємо ми – сини й учні. І друге міркування Маленького принца: ліхтарник, на відміну від ділка, честолюбця, кабінетного вченого, “думає не тільки про себе”. І тому він не смішний, як вважає зоряний прибулець. І тому Маленький принц хотів би з ним потоваришувати. Людина, що думає про інших, може бути гарним другом. У цьому я згодний з Маленьким принцем.
Однак я хотів би, щоб мій друг був не тільки відданим і обов’язковим, але й розумним. Тоді будь-яка робота буде мати сенс. Цікаво, що ліхтарник погоджується з Маленьким принцем і каже: “Кепські мої справи – виконувати таку безглузду роботу”.
Я думаю, що ця притча вчить нас: для того, аби не здаватися дурним або смішним, щоб бути корисним для інших, треба все робити з розумом.