Квартира Судакова в Москві. Її хазяїн – Степан Олексійович – служить десь у сфері роботи з іноземцями. Його син Пров закінчує школу. Батько хоче, щоб той надходив у МИМО.
Дочка Іскра працює в газеті у відділі листів. Їй двадцять вісім років. Вона замужем. Чоловік Іскри Георгій (Єгор) Самсонович Есюнин працює разом з її батьком
Пров приходить додому з подругою Зоєю. Зоина мати – продавщиця в ларьку, а батько – у в’язниці. Пров знайомить Зою зі своєю матір’ю Наталею Гаврилівною. Та не заперечує проти подібного знайомства сина,
Степан Олексійович вертається додому разом з італійцем і перекладачкою. Іноземець дуже хоче подивитися на побут “простої радянської сім’ї”. Такі гості – звичайна справа в Судакових. Після вечері й обміну сувенірами іноземець іде. Судаків розповідає сім’ї історію свого товариша по службі Хабалкина: його син покінчив життя
Судаків уважає, що тепер на місце Хабалкина призначать його. Грядет підвищення. Потрібно йти на похорони, але в нього справи, тому краще буде сходити туди дружині або синові.
Судаків, щоб зробити приємне зятеві, говорить йому, що на місце Хабалкина можна було б призначити і його. Він уважає, що Єгор далеко піде, з роками може замінити самого Коромыслова. Згадує, яким тих, боязким і послужливим був Єгор, коли Іскра тільки привела його вдом.
Зненацька приходить Валентина Дмитрівна. Судаків із працею згадує, що це його шкільна подруга. Вона не москвичка, приїхала із проханням про допомогу, у неї лихо: її молодший син, учень п’ятого курсу одного з інститутів Томська, їздив у Польщу із групою студентів.
Там він закохався в польську дівчину, не прийшов ночувати в готель. Природно, усе стало відомо в інституті, і тепер Дмитрика не допускають до захисту диплома. Валентина Дмитрівна, плачучи, благає Судакова допомогти Дмитрику, тому що після цієї події він замкнув у собі, ходить похмурий, і вона за нього боїться.
Судаків обіцяє допомогти. Валентина Дмитрівна йде, залишаючи на пам’ять шкільну фотографію
Іскра виходить небагато погуляти. Наталя Гаврилівна говорить чоловікові, що їй здається, начебто Єгор збирається піти з їхнього будинку – залишити Іскру. Судаків упевнений, що це все нісенітниця.
Він іде ксебе.
Приходить дуже цікава дівчина. Эго Аріадна Коромыслова. Вона прийшла до Єгора під прийменником підготовки курсової роботи.
Наталя Гаврилівна залишає їх одних. Це та сама дівчина, заради якої Єгор думає залишити дружину. Єгор
Розповідає Аріадні про своє минуле. З дитячого років він прагнув “пролізти наверх”, “вибитися в люди”. А отут вона – Іскра. Єгор завжди був напівголодний, майже жебрак, і раптом з’являється можливість увійти в таку сім’ю. І звичайно, він цю можливість упустити не міг. Він жениться на Іскрі.
Аріадна хоче, щоб Єгор все прямо сказав дружині й пішов до неї. Єгор обіцяє. Пров застає їх за поцілунком. Аріадна йде. Пров дає Єгорові слово нікому нічого не говорити
Іскра вертається із прогулянки. Уникає чоловіка. Єгор думає, що Пров їй щось розповів. Іскра йде в кабінет до батька, де той тримає колекцію ікон, стає перед іконами на коліна, щось шепотить. Єгор зауважує це, іде за її батьком. Судаків улаштовує скандал, кричить на дочку. Він боїться, що хто-небудь довідається, що його дочка молиться, – тоді кінець його кар’єрі.
Намагається змусити дочку плюнути на ікони. І отут не витримує Наталя Гаврилівна. Вона змушує чоловіка замовчати, і Судаків кориться. Він знає, що його дружина – сильна жінка, вольова (з війни в неї медаль за відвагу й два бойових ордени).
Наталя Гаврилівна веде Іскру. Пров встає на коліна перед іконами й просить смерті Єгорові
Ранок Першотравня. Валентина Дмитрівна надіслала вітальну телеграму. Дмитрика до захисту не допускають.
Пров докоряє батька, що той не допоміг. Єгор говорить, що не треба було порушувати дисципліну. Дзвонить телефон. Пров бере трубку. Це Зоя.
Пров збирається йти. Батько запитує, до кого той іде. Тоді Пров розповідає, що Зоя за людина, з якої сім’ї. Судаків у сказі.
Він забороняє Прову спілкуватися з нею, але той іде. Наталя Гаврилівна захищає їх: їй дівчинка подобається. Нагадує чоловікові про Коля Хабалкине. Приходить Золотарьов.
Це парубок з роботи Судакова. Золотарьов поздоровляє Єгора із призначенням його на місце Хабалкина. У Судакова погано із серцем: він не очікував, що Єгор обійде його по роботі, так ще нишком. Вони із дружиною переходять в іншу кімнату
Дзвінок у двері. Іскра відкриває й вертається з Аріадною Коромысловой. Аріадна розповідає Іскрі, що Єгор більше не хоче жити з ними, а хоче женитися на ній, що він ніколи не любив Іскру. Іскра ж спокійно все це вислухує й попереджає Аріадну, щоб вона остерігалася Єгора: він відучить неї любити все те, що та любить зараз, а якщо в начальника її батька є дочка, то він спокійно проміняє Аріадну на неї, якщо так буде краще для його кар’єри. На прощання вона попереджає Аріадну, що в них не буде дітей: Єгор недавно вмовив її на другий аборт.
Аріадна тікає, попросивши не говорити Єгорові, що вона була тут.
Входить Судаків. Наталя Гаврилівна розповідає йому, що в них була дочка Коромыслова, що Єгор зробив речення. Для Судакова це величезне потрясіння. Іскра збирається летіти в Томськ, щоб допомогти Валентині Дмитрівні. Поки ж вона хоче переїхати в кімнати батьків, а вхід на половину Єгора заколотитися
Дзвонить телефон. Судакову повідомляють, що Прова забрали в міліцію, тому що він украв якийсь портфель. Зоя, Що Прийшла, говорить, що її мати пішла Прова виручати. Дійсно, незабаром Віра Василівна приводить Прова. У відділенні міліції вона всіх знає, і його відпускають під її слово честі.
Судаків уважає, що Пров потрапив у міліцію спеціально, щоб досадити батькові. ІДЕ. Пров говорить, що зробив це, щоб не закінчити, як Коля Хабалкин. Вони вчилися разом.
У той день Коля хотів щось сказати Прову, але розмови не вийшло. Тепер Пров винить себе за це.
Пров, Зоя й Наталя Гаврилівна переносять до себе речі Іскри. Приходить Єгор. Він хоче поговорити із Судаковим про своє призначення, але з ним ніхто не хоче розмовляти, його не зауважують.
Судаків із дружиною збираються до давнім знайомим. У цей час до них приходять два негри з перекладачкою. Помітивши чорні
Африканські маски, які Судаків повісив замість ікон, негри починають молитися
Ю. В. Полежаєва
(1 votes, average: 5.00 out of 5)