У 1908 році група молодих художників відкрила в галереї Макбет у Нью-Йорку виставку своїх картин, що були не прийняті Національною академією. Їхній вплив був величезним. Вони перекреслили академічний ідеалізм і викликали великий інтерес до сучасного американського життя.
Вони зробили для американського живопису те, що зробив Теодор Драйзер для американської літератури: вони привернули увагу до простих людей і їхнього життя. Джон Слоун був наймолодшим у цій групі. Він почав серйозно займатися живописом, коли йому було 26 років, але його кар’єра
Йому подобалися різні ситуації з повсякденного життя і нескінченна розмаїтість великого міста. Йому подобалося усе, що було звичайним, щоденним, постійним; він любив місця, де люди збираються разом. Хоча його сатира багатства і пихатості була різкою, у цілому це був м’який гумор.
Його мистецтво було засновано на глибокій любові до людства – але не абстрактно, а до кожного особисто. Йому подобалося місто само по
Він вступив у соціалістичну партію в 1910 році. До 1912 року він став художнім редактором журналу новин “Маси”. До цього часу його мистецтво відрізнялося щирістю і глибиною почуттів.
Слоуна цікавили події, що відбуваються по сусідству. Діти, що грають на снігу, вітер, який колише білизну, усе це частина загального тла в його картинах. Справжнім змістом були не події, а тепле сонячне світло на снігу, холодні тіні і вицвіла червона цегельна стіна з зеленими віконницями.
Його найвідоміша картина – це “Задній дворик, Гринвіч Віледж”.
In 1908 a group of young artists started an exhibition of their paintings which had been rejected by the National Academy, at the Macbeth Gallery, New York. The impact of them was enormous. They broke down academic idealism and fostered a keen interest in contemporary American life. They achieved for American art what Theodore Dreiser did for the literary world: they turned attention toward the common people and their daily lives. John Sloan was the youngest of the group.
He began to paint seriously when he was twenty-six but his career as a painter really started when he moved to New York in 1904. Then he fell in love with the city, and became its leading realistic interpreter of the time. Sloan’s chief motivating force was his interest in human beings. He liked situations of daily life, and the infinitive variety of a great city. He liked what was common, everyday and universal; he liked the places and occasions when people got together.
Though his satire of wealth and pretence could be sharp, on the whole it was a kind humour. His art was based on a deep and warm love of humanity – not in the abstract but in the individual. And he loved the city for itself, its moods in different seasons, weather and time of the day. With all his realism, he was a poet who found beauty all around him, in the everyday life of city streets. Sloan’s best pictures register the pulse of urban life.
He joined the Socialist Party in 1910. By 1912 he had become the art editor of the news journal “The Masses”. By that time he achieved an art of great sincerity and depth of feeling.
Sloan was interested in the everyday events of his own neighbourhood. Children at play in the snow, the breeze blowing through the wash are part of the environment in his painting. The real content was not events, but the warm sunlight on the snow, the cool shadows and the faded red of the brick wall with its green shutters.
His most famous picture is “Backyards, Greenwich Village”.
Vocabulary:
Macbeth Gallery ‘m”kba0 – галерея universal [,juni’v3:sl] – постійний, enormous [i’no:mas] – величезний універсальний interpreter [m’t3:pnta] – літописець
Questions:
How did John Sloan begin his career of an artist? What did he do for American art? What city did he love and why? What was his art based on? What are his best pictures?
What can we see on them?
(2 votes, average: 2.50 out of 5)