У Вінниці на границі, Під могилою над Бугом-рікою – Там стояв Іван Богун вільницькии Під обителем-монастирем кальницьким. Під кальницькою обителлю Богун стояв, Із турками-пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював! Силу він ляхів-турків стріляв І шабельками рубав, На аркан забирав, В річку Буг їх утопляв. А ляський круль І турецький коноїд-паша, Нехрещена душа, Силу війська збирали Івана Богуна і його військо Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи-турки, Круль і князь раділи, Що обложили Богуна На довгі неділі.
Кругом знаменами своїми обкидають, І кругом нас облягають, І дуже сильно побіждають”. Як Хмельницький цеє зачуває, До Вінниці за штири доби прибуває. Його військо гетьманськеє морем нахлинає, Турецько-польське крульське військо зничтожає, Богуна
А сам Хмельницький До Богуна під’їжджає І словами промовляє: “Не сам Бог вас спасав – І я не менше помагав!” Іван Богун відмовляє: “Слава Богу і хвала гетьману, Що не дав нас у неволю, ляхам на поталу!” Все козацтво І вояцтво У ряди ставало, На всі голоси кричало, Промовляло, А кобзарі грали, В струни дотинали Та Богдана із Богуном Піснями хваляли!