Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає.
Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, – Гей, не один лях лежить Головою в воду. “Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, – Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди”. “А я ляхів не боюся Г гадки не маю – За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, – А все тото,
Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи Дубовії хати, – Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки, – Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти – Не по однім ляшку Заплакали діти.
Ген, там річка, Через річку глиця – Не по однім ляшку Зосталась вдовиця.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Визвольну війну проти панської Польщі, яка захопила українські землі й прагнула підкорити собі український народ, очолив славний гетьман Богдан Хмельницький.
Побудована вона на прийомі паралелізму з використанням легенди про походження прізвища Хмельницького. У пісні змальовується досить жорстока картина поразки ляхів (поляків). Але, за народними уявленнями, це справедлива кара, адже вони – завойовники, вони прийшли на нашу землю з мечем.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)